Нерозповсюдження ядерної зброї та ядерна захищеність: регіональні виклики

Актуальні аспекти проблеми нерозповсюдження ядерної зброї обговорювали з 20 по 25 серпня 2014 року в ході міжнародної літньої школи в Одесі. Вона була організована Одеським національним університетом імені І.І. Мечникова разом з Шведським державним регулятором з радіаційної безпеки.

summer_school_2014

Учасники школи

Головні цілі школи полягали в підвищенні рівня обізнаності учасників в царині нерозповсюдження ядерної зброї. Також організатори ставили за мету створення всеукраїнської та регіональної спільноти молодих експертів з питань нерозповсюдження. Серед учасників були студенти, аспіранти, молоді спеціалісти, представники державних установ та науково-дослідних інститутів з України, Молдови, Грузії та Польщі.

Тематика школи набула особливої актуальності з огляду на особливості нинішньої ситуації в Україні, а також заяви щодо можливої зміни ставлення держави до ядерного статусу. Молоді фахівці отримали компетентні й професійні коментарі світових експертів, які протягом тижня виконували функцію наукових наставників. Програма літньої школи охопила основні аспекти головної теми заходу. Про систему роботи МАГАТЕ учасникам школи розповів колишній інспектор цієї організації Роберт Келлі.

В рамках проблематики нерозповсюдження ядерної зброї та ядерної захищеності в Європі, була цікавою та корисною лекція Ліни Гріпп з Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру про стратегію Європейського Союзу щодо зброї масового знищення. Далі були представлені лекції по ядерним програмам європейських країн. Бенуа Пелопідас з Брістольського університету розповів про історичні аспекти, а також сучасний стан ядерних програм Франції та Великої Британії. Томас Йонтер з Стокгольмського університету поділився цікавим матеріалом щодо Шведського досвіду в галузі нерозповсюдження. Поліна Сіновець з Одеського національного університету імені І. Мечникова прочитала лекцію, присвячену ядерній політиці НАТО. Особливу увагу вона приділила американській тактичній ядерній зброї, яка розміщена на європейському континенті.

Наступний блок був присвячений основним аспектам ядерної захищеності. Ларс ван Дассен з Шведського регулятора з радіаційної безпеки представив матеріал, що ґрунтувався на власному досвіді участі в Самітах з ядерної захищеності. Він розповів про весь процес самітів, про основні його переваги та недоліки, а також поділився своїм баченням майбутнього таких форумів. Дмитро Черкашин з Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості розповів про значення Самітів з ядерної захищеності для України та їх вплив на розвиток даного аспекту на національному рівні.

В сучасних політичних умовах, коли невиконання взятих на себе зобов’язань представниками міжнародного співробітництва щодо надання гарантій безпеки стало реальністю, дуже корисною була секція, присвячена режиму нерозповсюдження та Будапештському меморандуму. Ларс ван Дассен в своїй презентації звернув увагу на історичні моменти режиму нерозповсюдження та на те, яким чином можна покращити режим в майбутньому. Він зазначив, що Російська окупація Криму спричинила додаткові проблеми із забезпеченням гарантій в рамках Будапештського меморандуму. Григорій Перепелиця з Дипломатичної академії України представив весь спектр проблем в рамках порушення положень Будапештського меморандуму та можливі наслідки для режиму нерозповсюдження. Марк Хіббс з «Фонду Карнеґі за міжнародний мир» провів лекцію по ситуації з торгівлею та співробітництвом в галузі атомної енергії в контексті режиму нерозповсюдження. Він наголосив на необхідності створити правила гри на міжнародній арені із ведення ядерного бізнесу для стабілізації режиму.

Окремий блок лекцій був присвячений питанням ядерного нерозповсюдження в Азії. Разом з Томасом Йонтером, який представив корисну інформацію щодо ядерного ренесансу в Азії та можливих викликів й перспектив, Даурен Абен з Казахського Інституту стратегічних досліджень розповів про значення Центральної Азії в розбудові ядерного потенціалу Радянського Союзу, а також про сучасні регіональні загрози для режиму нерозповсюдження. Разом з цим, Даурен зробив презентацію про ядерну доктрину та політику нерозповсюдження Китаю. Сергій Галака з Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка провів лекції з ядерних програм країн Азії (Індія, Пакистан, Північна Корея), які створюють найбільші виклики для режиму нерозповсюдження, оскільки володіють ядерною зброєю і не є частиною ДНЯЗ. Роберт Келі розповів про проблематику гарантій нерозповсюдження та Пакистан, базуючись на власному досвіді та особистих спостереженнях.

Програма школи також включала й питання нерозповсюдження зброї масового враження на Середньому Сході. Поліна Сіновець зробила презентацію щодо нових можливостей для міжнародного співробітництва, аналізуючи ретроспективу іранського питання. А Марк Хіббс прочитав лекцію про співробітництво Ірану в ядерній сфері з Російською Федерацією.
В ході літньої школи також проходила симуляційна гра, де учасники мали змогу перевірити свої знання та дипломатичні якості: через переговори їм треба було знайти вихід із ситуації, яка зараз склалася в Україні та невиконання гарантій безпеки за Будапештським меморандумом Росією, Сполученими Штатами та Великобританією.

Учасники високо оцінили результати літньої школи та її значення для подальшого навчання чи кар’єри:

Я навчаюся на другому курсі магістратури в НТУУ “КПІ” за спеціальністю “атомна енергетика”. Завдяки участі у цій школі, усвідомила, що атомна енергія має дві сторони медалі: одна – приносить користь суспільству, забезпечуючи наші потреби в електроенергії, а інша – являє собою можливу загрозу для життя того ж самого суспільства. До мене прийшло розуміння того, що для узгодженої і надійної роботи в галузі ядерної енергії замало технічної безпеки, – необхідна потужна документальна база, незалежні регулюючі органи, а також політична стабільність та взаємодовіра між країнами світу, і саме останнього аспекту надзвичайно важко досягти. Хочеться зазначити, що хоча я і маю технічну освіту, а дана школа мала більш гуманітарний напрям, проте вона розширила мій кругозір, звернула увагу на технології у розвитку енергетики та ядерної зброї у різних країнах світу, їх історичні передумови та становлення, детально ознайомила з роботою та політикою МАГАТЕ, що є надзвичайно важливим аспектом для мого розвитку як спеціаліста в галузі атомної енергетики та для розвитку моєї кар’єри. На мою думку, такий симбіоз дозволяє отримати дійсно хороших та компетентних спеціалістів, які зможуть дивитись та вирішувати проблеми максимально ефективно.

Франкова Маргарита, студентка другого курсу магістратури в НТУУ “КПІ” за спеціальністю “атомна енергетика”.

Редакція сайту 10/09/2014