Спорудження ЦСВЯП: проблеми і перспективи

З 6 по 9 вересня у Чикаго (штат Іллінойс, США) відбувся семінар, присвячений будівництву централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) в Україні. Захід проходив під патронатом Департаменту енергетики США (DoE) та за технічного сприяння Аргонської національної лабораторії (ANL).

Редакції веб-сайту Uatom.org вдалося потрапити «за куліси» й приватно поспілкуватися з учасниками семінару.

Голова Держатомрегулювання Сергій Божко

 – Сергій Георгійович, які Ваші враження від семінару? Чи прискорить американський досвід процес будівництва та ліцензування ЦСВЯП в Україні?

– Семінар, насправді, є дуже корисним, адже тут зібралися спеціалісти, які мають багаторічний досвід з реалізації проектів сховищ відпрацьованого ядерного палива на теренах США. Кожна доповідь, кожна презентація – для нас важлива. Серед основних завдань також – формування подальших планів співробітництва з Департаментом енергетики США, Комісією ядерного регулювання та Аргонською національною лабораторією у цій області. Думаю, з урахуванням досвіду Штатів процес ліцензування у нас відбуватиметься ефективніше та відповідно до кращих міжнародних практик.

– Які проблеми є на сьогодні з будівництвом чи ліцензуванням?

– Експерти з Комісії ядерного регулювання США розглядають можливість експлуатації сховищ більше 100 років (від 120 до 300). Я вважаю, для України дуже важливо запровадити основні принципи європейської спільноти у області безпечного поводження з відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами. Вони закріплені відповідним європейським законодавством (Директива ЄС № 2011/70 «Євратом» Ради ЄС від 19 липня 2011 року – ред.).

Загалом для України експлуатація сховищ довше 100 років – виклик дуже серйозний. Сподіваюся, проблему тимчасового зберігання ВЯП ми вирішимо швидше. Адже для забезпечення експлуатації сховища необхідні значні фінансові ресурси: на інфраструктуру, на обслуговування об’єкту, на охорону тощо.

 – Це в них так зване тимчасове сховище? Так, як у нас на 100 років, у них – від 120 до 300?

– Саме так. Все ж в даному випадку, я вважаю, американським шляхом нам краще не йти. Більш доцільно будувати глибинне геологічне сховище. Проте, на його будівництво часу маємо не так вже й багато. Як приклад, можу привести Швецію, де геологічне сховище почали будувати у 1976 році. У 2011 році шведська сторона попередньою датою введення сховища в експлуатацію визначила 2023 рік. Що маємо в результаті? Майже 50 років на будівництво та здачу об’єкта в експлуатацію. І це, я хочу зауважити, в заможній, розвинутій країні.

Президент НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський

 – Юрій Олександрович, що саме зі скарбнички американського досвіду варто запозичити Україні в процесі будівництва чи ліцензування ЦСВЯП?

– Досвід США, дійсно, визначний. Ми ознайомились із картою сховищ для відпрацьованого ядерного палива в США. Централізованих сховищ там немає, але пристанційних – дуже багато. Компанія Holtec International, що будуватиме сховище і у нас, займає провідну позицію в Штатах, тож проблем з ліцензуванням та сертифікацією у неї немає. Але в Україні інша законодавча та нормативна база, і тому усіх потенційних проблем з ліцензуванням ЦСВЯП це не вирішить. Питання в тому, яким чином застосувати американські технології, розроблені під нормативну базу США, у нас, в Україні. Питання доволі складне, на його вирішення знадобиться чимало часу.

Участь у цьому семінарі дає нам можливість ознайомитись з підходами, з точки зору безпеки, з процедурами, що існують в США, аби аналогічні рішення застосовувати в Україні. А оскільки у нас, по суті, вже розпочався ліцензійний процес: на погодження до Держатомрегулювання подано технічні специфікації, підготовлено проект та попередній звіт з аналізу безпеки, що проходять наразі експертизу, – американський досвід дозволить прискорити процес ліцензування та подальшого спорудження ЦСВЯП. Адже ми детально обговорюємо всі проблемні питання і виклики, що можуть виникнути під час реалізації проекту. Наші колеги з США консультують, на що саме слід звернути увагу, аби уникнути труднощів у подальшому.

Не менш важливим для нас є перейняття американського досвіду з транспортування відпрацьованого ядерного палива.

 – Тобто проблем з ліцензуванням більше, аніж з будівництвом?

– Наразі важко сказати, адже процес будівництва ще не розпочався. Насправді проект спорудження ЦСВЯП не є простим. Тривалий час не вдавалося прийняти відповідний закон. Коли закон нарешті прийняли – то застаріли положення контракту, треба було його переглядати. На сьогодні питання з землевідведенням ще остаточно не вирішено, хоча Президентом України підписано новий закон, який дозволяє врегулювати колізії між спеціальним законодавством, що стосується Чорнобильської зони відчуження, і законодавством у земельній сфері.

Проблемних питань лишається багато. Власне, для цього і є експлуатуюча організація, аби разом з органами державного управління їх вирішувати. Як би там не було, я вірю в успіх спорудження ЦСВЯП.

Директор Департаменту сховищ відпрацьованого ядерного палива та транспортування Комісії ядерного регулювання США Марк Ломбард

 – Марку, що Ви можете порадити регулятору для прискорення реалізації проекту? Який досвід в першу чергу запозичити?

– Процедури ліцензування в нас та в Україні мають певні відмінності. Втім, я вважаю, що український регулятор у цьому напрямку працює досить ефективно. Ми готові ділитися інформацією та напрацюваннями, зокрема, результатами відповідних досліджень безпеки, й консультувати з проблемних питань.

Якщо український ядерний регулятор використовуватиме наш досвід, думаю, ліцензування сховища ВЯП відбуватиметься значно швидше.

 – Що Ви можете порадити експлуатуючій організації? З чого їй варто розпочинати?

– Я бачу, що НАЕК «Енергоатом» досить тісно співпрацює з регулятором. Я би радив і в подальшому продовжувати таку практику. Комунікація є важливою складовою для продуктивної роботи.

Редакція веб-сайту Uatom.org