На 25 областей України – 16 сучасних апаратів гама-терапії й 18 прискорювачів
Про це 6 жовтня розповіла лікар-онколог Хмельницького обласного онкологічного диспансера Світлана Юрчишина в рамках XIII Української конференції з фізичного захисту, обліку та контролю ядерних матеріалів.
«Джерела іонізуючого випромінювання у своїй роботі я використовую щодня. В далекому 1966 році було відкрите відділення променевої терапії, тоді ще в складі Хмельницької обласної лікарні. Вперше на Хмельниччині був змонтований апарат для дистанційної гама-терапії Луч-1, який нам служив вірою і правдою 43 роки. В 2009 році апарат нарешті списали й відправили на захоронення. Це був єдиний рух ядерних матеріалів у нашому диспансері», – ділиться бідами лікар-онколог.
У променевій терапії іонізуюче випромінювання використовується для руйнування клітин пухлини. Останнім часом тенденція до підвищення ролі радіотерапії в лікуванні раку зростає.
За словами Світлани Юрчишиної, джерела іонізуючого випромінювання, що застосовуються для променевої терапії, бувають різні. У деяких випадках використовується кобальт-60, в інших – лінійний прискорювач.
«Лікування апаратом з кобальтом-60 характерне для технологічно-відсталих країн. Вся Європа вже давно перейшла від гама-терапії на мегавольтну. В минулому році в Туреччині 26 гама-апаратів було замінено на 26 лінійних прискорювачів. В Україні ситуація залишає бажати кращого: 47% гама-терапевтичних апаратів працюють більше 20 років; 30% – від 10 до 20 років й лише 23% – менше 10 років. На 25 областей України – всього лише 16 сучасних апаратів гама-терапії й 18 лінійних прискорювачів», – запевняє представниця Хмельницького онкологічного диспансера.
«На сьогодні більше 60% джерел, що знаходяться у наших дистанційних апаратах потребують заміни. Відповідно сертифікату, джерело може працювати 15 років. З власної практики знаю, після 10 років використання – з’являється багато небажаних результатів у процесі лікування», – зазначає лікар-онколог.
Наприкінці виступу Світлана Юрчишина підсумувала проблеми фізичного захисту у Хмельницькому обласному онкологічному диспансері. Основними з яких є застаріле обладнання, що містить ДІВ, нестача спеціалістів-професіоналів для подальшої роботи з джерелами, а також – недостатній рівень фінансування технічного обслуговування апаратури з ДІВ.
«Сподіваюся, зовсім скоро ситуація, як у медичній сфері, так і у сфері радіаційної безпеки, зміниться на краще. Відверто кажучи, допомоги в роботі від Міністерства охорони здоров’я й Держатомрегулювання нам не вистачає», – зауважила представниця Хмельницького онкодиспансера.
Редакція веб-сайту Uatom.org
