Радіоактивні відходи на непідконтрольних територіях – хто опікується безпекою?

Як не прикро, на сьогодні Україна втратила регулюючий контроль на об’єктах використання ядерної енергії, що знаходяться на непідконтрольних територіях України: в Донецькій та Луганській областях, АР Крим.

Ще донедавна державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки в регіонах здійснювали вісім державних регіональних інспекцій Держатомрегулювання. На сьогодні їх залишилось сім, одна з них (Південно-Східна) переміщена з Донецьку до Запоріжжя. Зв’язок із Кримською інспекцією втрачено, з вересня 2014-го вона перейшла у підпорядкування Ростехнагляду Російської Федерації.

За інформацією фахівців Держатомрегулювання, в умовах відсутності регулюючого контролю, на непідконтрольних територіях Сходу України лишаються близько 1200 радіонуклідних джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ) та 65 суб’єктів їх використання. Найбільший ризик, з точки зору потенційної небезпеки, становлять ДІВ І категорії, активність яких складає понад 1000 Кюрі. За поводження з ними відповідальні вісім суб’єктів діяльності, а також спеціалізоване підприємство поводження з радіоактивними відходами (РАВ) «Донецький спеціалізований комбінат» (ДСК) Державної корпорації УкрДО «Радон».

Станом на жовтень 2014 року, інфраструктуру ДСК пошкоджено внаслідок ведення бойових дій в Донецьку. Кабінет Міністрів України прийняв рішення про переміщення підприємства на виробничі площі «Дніпропетровського спеціалізованого комбінату». На жаль, правоохоронним органам та Міністерству оборони так і не вдалося організувати безпечне переміщення об’єкту. Тож, на початку 2015-го його діяльність призупинили до завершення бойових дій. Наявні радіоактивні відходи залишили у тимчасовому сховищі ангарного типу у 2-х контейнерах.

Достовірної інформації про об’єкти, що знаходяться на непідконтрольних східних територіях України дуже мало. Невідома доля компаній «Донецька вугільна енергетична компанія» та «Луганськвугілля», у підпорядкуванні яких 14 шахт із наявними 112 ДІВ III-ї категорії за рівнем потенційної небезпеки.

Немає також й повної інформації про поточний стан пункту захоронення радіоактивних відходів (ПЗРВ), розташованого на землях Донецького казенного заводу хімічних виробів.

Історія спорудження ПЗРВ бере свій початок в далекому 1961 році. Об’єкт був створений для поховання відходів та відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання, що утворились від діяльності науково-дослідних і медичних установ регіону. На момент створення ПЗРВ перебував у структурі Донецького державного спецкомбінату з поводження з РАВ. В 1966 році об’єкт законсервували й передали в управління Донецькому заводу гумовотехнічних виробів. Сьогодні це Донецький казенний завод хімічних виробів.

Пункт захоронення радіоактивних відходів розташований на околиці Донецька. Він представляє собою залізобетонну споруду, заглиблену в землю, зверху перекриту бетонними плитами. Довжина об’єкту – 20 метрів, ширина – 10 м, глибина – 3 м, об’єм – приблизно 600 кубометрів. Станом на 2002 рік сховище було заповнене десь на дві третини проектного об’єму, а це близько 400 м³. Сумарна маса брутто захоронених РАВ складала 11674,5 кг; сумарна активність –19,6 Кі (7 ×1011 Бк).

Фото 1. Вигляд входу до сховища й саме сховище

В 2002-2004 роках Науково-технічний центр по дезактивації і комплексному поводженню з радіоактивними відходами провів на ПЗРВ повноцінне обстеження. За його результатами було розроблено проект перезахоронення РАВ об’єкту. На той час у сховищі були присутні різні за масою й складом тверді РАВ: низькоактивні відходи від діяльності науково-дослідних та медичних установ; спецодяг і засоби індивідуального захисту, що мали радіоактивне забруднення; низькоактивні відходи у вигляді продуктів дезактивації (дрантя, ґрунт, рослинне сміття, фільтри); джерела іонізуючого випромінювання у свинцевих і металевих захисних контейнерах та в зацементованих дерев’яних ящиках і залізних бочках.

Фото 2. Суглинкова обваловка, що вкриває споруду сховища

У рамках проекту передбачалось вилучення РАВ й переміщення на тимчасове зберігання до Дніпропетровського державного спецкомбінату (на сьогодні – ДСП «Дніпропетровський ДМСК»).

У 2004 році проект пройшов комплексну експертизу й був рекомендований до затвердження. Фінансування робіт планувалось здійснювати за рахунок Донецької міської адміністрації і Державного бюджету України. Проте роботи так і не були проведені через брак коштів.

В 2008 році проведення заходів з вилучення РАВ з ПЗРВ окремим пунктом внесли до Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами. Разом з тим, практична реалізація проекту так і не розпочалася. На сьогодні ж, військові дії в зоні АТО унеможливлюють проведення робіт.

На часі територія Донецького казенного заводу хімічних виробів перебуває під контролем бойовиків. Наприкінці 2014-го на даній території трапився потужний вибух. На жаль, точної інформації про пошкодження сховища або ж радіаційний фон на околицях Донецька – невідомі.

Редакція веб-сайту Uatom.org