Як у Швеції поводяться з радіоактивними матеріалами

Основним завданням шведської компанії SKB є безпечне поводження з ядерним паливом та радіоактивними відходами Швеції. Компанія SKB була створена у 1970-х роках спільними зусиллями організацій ядерної енергетики. Призначенням SKB є поводження з та захоронення усіх радіоактивних відходів атомних електростанцій Швеції із забезпеченням максимально високого рівня безпеки населення та навколишнього середовища.

Компанія несе відповідальність за систему об’єктів, які використовуються для поводження з відходами атомних електростанцій Швеції. Такі об’єкти включають центральне проміжне сховище для відпрацьованого ядерного палива (Clab) поблизу міста Оскарсгамн та сховище для остаточного захоронення короткоіснуючих радіоактивних відходів (SFR) в місті Форсмарк.

Важливим питанням для нинішніх та майбутніх поколінь є остаточне захоронення відпрацьованого ядерного палива. Компанія SKB проводить передові дослідження протягом тридцяти років, приділяючи значну увагу остаточному захороненню відпрацьованого ядерного палива.

Редакція веб-сайту Uatom.org мала можливість поспілкуватися з Анною Пореліус, керівником Відділу зв’язків із громадськістю компанії SKB, про основні завдання Компанії, унікальні технології та плани на майбутнє.

 

 – Анна, чи не могли б ви коротко розказати історію вашої компанії?

– Компанію було засновано у 1970-х роках. Основним завданням SKB тоді було забезпечення атомних електростанцій свіжим паливом. З часом, місія компанії змінилася і ми отримали нове завдання, яке полягає у поводженні з радіоактивними відходами АЕС, а також із відпрацьованим ядерним паливом.

Компанія SKB належить організаціям ядерної енергетики, чиїм завданням є забезпечити захоронення ядерних відходів у Швеції, а також фінансування такої діяльності.

– Яка місія компанії сьогодні? Які основні завдання, основні проекти?

– Компанія SKB займається одним з найбільших проектів Швеції із захисту навколишнього середовища. Наше завдання полягає у безпечному поводженні з радіоактивними відходами атомних електростанцій.

У березні 2011 року, компанія SKB звернулася до органу радіаційної безпеки та суду, що займається земельними та екологічними питаннями, за дозволом для будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива. Основне слухання з цього питання почнеться у вересні цього року.

Також SKB звернулася за дозволами на будівництво установки для інкапсуляції радіоактивних відходів в місті Оскарсгамн поряд із проміжним сховищем Clab. Така установка призначена для розміщення відпрацьованого ядерного палива в спеціальні контейнери перед транспортуванням до сховища відпрацьованого ядерного палива. Установка для інкапсуляції має бути завершена в той самий рік, що і сховище відпрацьованого ядерного палива.

З середини 1980-х років у Швеції експлуатуються як сховище для остаточного захоронення короткоіснуючих радіоактивних відходів (SFR), так і центральне проміжне сховище для відпрацьованого ядерного палива (Clab). Безпечне перевезення радіоактивних відходів АЕС забезпечується за допомогою нашого корабля M/S Sigrid.

– Чи не могли б ви розповісти докладніше про сховище для остаточного захоронення короткоіснуючих радіоактивних відходів (SFR) та центральне проміжне сховище для відпрацьованого ядерного палива (Clab)?

 – Сховище SFR розташоване у місті Форсмарк в корінних породах на рівні 50 метрів нижче моря. Центральне проміжне сховище для відпрацьованого ядерного палива (Clab), що розташоване в місті Оскарсгамн, знаходиться в експлуатації з 1980-х років. 6 500 тон відпрацьованого ядерного палива зберігається там у великих басейнах витримки, які знаходяться на глибині 30 метрів під землею. Воно зберігається там протягом 30-40 років, перш ніж його транспортують до майбутнього сховища для остаточного захоронення.

– Наскільки необхідним є будівництво сховища для остаточного захоронення відпрацьованого ядерного палива?

 – На разі у Швеції існує проміжне сховище. Однак, відпрацьоване ядерне паливо не може там зберігатися у майбутньому. Після Фінляндії ми станемо другою країною у світі, що будує геологічне сховище для відпрацьованого ядерного палива.

Фінляндія має намір використовувати такий метод, як і Швеція. У сховищі, заглибленому у корінні породи на 500 метрів, будуть розміщуватися мідні контейнери вкриті бентонітовою глиною. Будівництво експериментальної установки Onkalo поблизу Олкілуото в муніципалітеті Еурайокі розпочалося декілька років тому. В 2012 році була подана заявка на отримання дозволу для перетворення Onkalo на установку для остаточного захоронення відпрацьованого ядерного палива в майбутньому. Отримавши позитивні рекомендації від органу радіаційної безпеки Фінляндії (STUK), уряд Фінляндії в 2015 році вирішив дати дозвіл організації Posiva.

Оскільки Швеція впроваджує таку програму однією з перших, це привернуло до себе значну увагу. Компанія SKB у Швеції тісно співпрацює з організацією Posiva у Фінляндії. Ми також співпрацюємо з кількома іншими країнами та відповідними організаціями. Обмін результатами досліджень є складовою такої співпраці, так само як і обмін технологіями та досвідом.

– Опишіть унікальні технології сховища для остаточного зберігання (метод KBS-3) у Швеції.

 – Ми проводили дослідження в рамках цього методу протягом 40 років. В нашому відділі досліджень працює 26 осіб із докторським ступенем.

В 2011 році ми подали заявку на будівництво сховища для остаточного захоронення в місті Форсмарк. Компанія SKB використовує спеціальний метод для остаточного захоронення відпрацьованого ядерного палива. Він називається метод KBS-3 і засновується на трьох захисних бар’єрах: мідні контейнери, бентонітова глина та корінні породи Швеції.

Усе відпрацьоване ядерне паливо на разі тимчасово зберігається в проміжному сховищі (Clab) у місті Оскарсгамн. Радіація поступово зменшується, а відходи стають менш небезпечними. Проте в них містяться речовини, які залишаються активними протягом дуже довгого часу, тому вони мають бути захоронені на багато років в майбутньому.

Компанія SKB планує збудувати сховище відпрацьованого ядерного палива у місті Форсмарк в муніципалітеті Естаммар. Розроблений метод спочатку передбачає інкапсуляцію ядерного палива в мідні контейнери. Герметичні мідні контейнери будуть розміщені в системі тунелів на глибині 500 метрів у твердій породі. Тут вони будуть вкриті бентонітовою глиною.

Мідні контейнери матимуть вставки з високоміцного чавуну довжиною п’ять метрів. Один контейнер важитиме приблизно 25 тон, коли буде заповнений відпрацьованим ядерним паливом. Зовнішня оболонка складається з мідного шару товщиною п’ять сантиметрів. Контейнери були розроблені таким чином, щоб протистояти корозії та механічним впливам, які можуть виникнути в результаті руху гірських порід, які оточують сховище для остаточного захоронення відпрацьованого ядерного палива.

Мідні контейнери будуть вкриті бентонітовою глиною у тунелях сховища для остаточного захоронення відпрацьованого ядерного палива. Така глина виступатиме в ролі бар’єра для захисту контейнера від корозії та незначних рухів у корінних породах.

Останній бар’єр складається з самих корінних порід. Завданням порід є ізоляція відходів. Вони забезпечують стабільне хімічне середовище та захист від подій на рівні ґрунту. Проте в корінних породах містяться підземні води, які потрапляють через тріщини в породі. Якщо будь-які радіоактивні речовини зможуть протекти з контейнера та проникнути крізь шар глини, вони будуть затримані поверхнями та мінералами в таких тріщинах в породі, а також в мікропорах гірської породи.

Корінні породи та значна глибина дозволять ізолювати відпрацьоване ядерне паливо від населення та навколишнього середовища щонайменше на 100 000 років. Це означає, що контейнери та бар’єр функціонуватимуть протягом дуже довгого часу. Буде створено безпечне сховище для остаточного захоронення.

– Чому ви обрали Форсмарк для цього проекту? Яка була реакція громадян?

 – Більше 20 років тому ми почали шукати відповідні майданчики. Врешті решт залишилося лише дві хороші альтернативи, а саме Форсмарк та Оскарсгамн. В червні 2009 року ми обрали Форсмарк. Причина полягала в тому, що наші дослідження показали, що породи цього місця були найбільш підходящими для нашої мети.

В березні 2011 року, Компанія SKB звернулася до органу радіаційної безпеки та суду, що займається земельними та екологічними питаннями, за дозволом для будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива в місті Форсмарк. Ми очікуємо завершити цю установку на початку 2030-х років і в цей час вона вже має бути готова для перших поставок відпрацьованого ядерного палива для остаточного захоронення.

Компанія SKB також подала заявки для отримання дозволу на будівництво установки для інкапсуляції радіоактивних відходів в місті Оскарсгамн поблизу проміжного сховища Clab. Така установка призначена для розміщення відпрацьованого ядерного палива в спеціальні контейнери перед транспортуванням по сховища відпрацьованого ядерного палива в місті Форсмарк.

Загалом жителі міста Форсмарк вже звикли до ядерних установок. Наприклад, в цьому районі знаходиться АЕС.

– Чи були у вас непорозуміння з екологами?

– Ні, ми постійно ведемо з ними конструктивний діалог.

– Ви співпрацюєте з засобами масової інформації?

– Так, звичайно. Ми відкриті і постійно даємо інтерв’ю і спілкуємося з журналістами. Місцеві ЗМІ дуже зацікавлені в роботі SKB і нам дуже подобається їхня зацікавленість.

– Скільки людей працює у вашій компанії?

– На даний момент, в SKB працює приблизно 550 чоловік. У відділі зі зв’язків з громадськістю працює 25 чоловік.

– Чи є якісь нагальні проблеми, які ваша компанія на часі намагається вирішити?

– Я б не називала це «проблемами». Я радше назвала би це полем для великої кількості можливостей. Ця сфера для нас дуже важлива, тому що ми почнемо основні слухання в процесу розгляду наших заявок.

Суд Швеції, що займається земельними та екологічними питаннями, вирішив, що основні слухання щодо заявок SKB на отримання дозволів для будівництва сховища для захоронення відпрацьованого ядерного палива у місті Форсмарк  та установки для інкапсуляції радіоактивних відходів в місті Оскарсгамн розпочнуться у вересні 2017 року.

Після слухань, суд рекомендуватиме уряду задовольнити вимоги заявок або відхилити їх. На цьому етапі уряд також буде консультуватися з відповідними муніципалітетами, які мають право накласти вето на проекти: Естаммар, коли мова йде про сховище для захоронення відпрацьованого ядерного палива, та Оскарсгамн, якщо мова йде про установку для інкапсуляції радіоактивних відходів.

Коли уряд прийме остаточне рішення, заявки знову будуть направлені до органу радіаційної безпеки Швеції та суду Швеції, що займається земельними та екологічними питаннями, які визначать терміни та умови для установок. На цьому етапі вже муніципалітети вирішуватимуть щодо вихідної дозвільної документації в рамках відповідного закону.

Редакція веб-сайту Uatom.org