Готовність до аварійного реагування – пріоритетний напрям міжнародного співробітництва

26 квітня 2018 року у Державній інспекції ядерного регулювання в рамках проекту «Посилення аварійної готовності та реагування» (реалізується у співпраці Держатомрегулювання та Норвезького агентства радіаційного захисту (NRPA) – ред.) відбувся семінар, на якому у фаховому середовищі обговорювались результати оцінки відповідності діючого на державному рівні Плану реагування на радіаційні аварії нормам безпеки МАГАТЕ.

Участь у семінарі взяли представники Держатомрегулювання, Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки, Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Міністерства охорони здоров’я (МОЗ), НАЕК «Енергоатом», Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ), Інституту радіаційного захисту АТН та NRPA.

Про питання, які обговорювались на семінарі, розповіла начальник Відділу аварійної готовності та радіаційного захисту Департаменту з питань безпеки ядерних установок Держатомрегулювання Тетяна Яківна Кутузова.

Начальник відділу аварійної готовності та радіаційного захисту-державний інспектор Департаменту з питань безпеки ядерних установок Держатомрегулювання Тетяна Яківна Кутузова

 – Тетяно Яківно, навіщо здійснюється перегляд діючого в Україні плану реагування на радіаційні аварії?

– У сфері використання ядерної енергії  плани  і процедури аварійного реагування мають підтримуватися в актуальному стані шляхом перевірки їх дієвості під час тренувальних навчань, врахування законодавчих і структурних змін, оцінки ризиків виникнення небезпечних подій,  а  також  міжнародного досвіду реагування на ситуації з поширенням радіаційного забруднення у транскордонному контексті. Плани національного рівня повинні також оновлюватись відповідно до рекомендацій міжнародних організацій, таких як МАГАТЕ і Міжнародна комісія радіаційного захисту.

У процесі адміністративних реформ в Україні відбуваються суттєві зміни у структурі центральних органів виконавчої влади, що відповідно до законодавства мають обов’язки участі у реагуванні на надзвичайні ситуації із загрозою радіаційного впливу або наслідків. Внаслідок перерозподілу  функцій і підпорядкованості, надані новоутвореним службам повноваження, не завжди своєчасно підкріплюються належними ресурсами, процедурами і компетентним персоналом.

Наприклад, повноваження Державної санітарно-епідеміологічної служби, що стосується питань радіаційної безпеки та радіаційного захисту були розподілені між структурними підрозділами Держпродспоживслужби та міжрегіональними лабораторіями МОЗ, а контроль радіаційного  опромінення персоналу на робочих місцях віднесено до компетенції Державної служби України з питань праці. 

У той же час, відповідно до пункту 14 чинного Порядку проведення евакуації, у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 841 – «рішення про проведення евакуації населення із зони радіоактивного забруднення приймається Радою міністрів Автономної Республіки Крим та місцевими держадміністраціями на підставі висновку санітарно-епідеміологічної служби відповідно до прогнозованого дозового навантаження на населення або інформації суб’єктів господарювання, які експлуатують ядерні установки, про випадки порушень у їх роботі».

Тобто, на сьогодні єдиним джерелом інформації для прийняття  місцевими держадміністраціями рішення про необхідність евакуації населення у разі радіоактивного забруднення – залишаються ліцензіати.

Тому Держатомрегулювання приділяє більш пильну увагу стану аварійної готовності насамперед суб’єктів використання ядерної енергії шляхом удосконалення процедур ліцензування і нагляду, регулюючої оцінки тренувальних навчань на системній основі. А також працює над встановленням і підтримкою  надійних комунікативних зв’язків з урядовими, відомчими, науковими і експертними організаціями, які мають обов’язки, досвід, потенціал і компетенцію у разі необхідності оперативного реагування на ядерні та радіаційні інциденти.

Метою семінару, що відбувся у день пам’яті Чорнобильської трагедії, було у тому числі започаткування стійких  міжвідомчих комунікацій з питань аварійної готовності та реагування у повсякденній діяльності для того, щоб бути впевненими, що  система готовності є надійною, працює і може бути застосована навіть у разі виникнення малоймовірних подій.

Станом на сьогодні українськими експертами проведена самооцінка відповідності діючого  національного плану новим  публікаціям МАГАТЕ, а також положенням Директиви Ради Європи 2013/59 Євратом, яка встановлює основні вимоги безпеки захисту від іонізуючого випромінювання; і референтним рівням WENRA. Норвезькі колеги надали коментарі та пропозиції до результатів оцінки і поділилися власним досвідом імплементації нових стандартів безпеки МАГАТЕ в Норвегії. При цьому вони підкреслили, що в основі сучасних систем аварійного реагування європейських країн – сумний досвід Чорнобильської трагедії, коли під впливом радіоактивного викиду  опинились майже усі країни Європи.

На фото: представник Адміністрації радіаційного захисту Норвегії Джонас Коллетт Кнудтзон  та фахівець ДНТЦ ЯРБ Вікторія Ковальчук

Таким чином, у міжвідомчій співпраці та за консультативної підтримки NRPA, ми розпочали роботу над проектом оновленого національного плану реагування на ядерну і радіаційні аварії, який має відповідати сучасним уявленням про біологічну дію іонізуючого випромінювання і бути гармонізованим із вимогами безпеки МАГАТЕ, процедурами реагування на ядерні інциденти на міжнародному рівні.

– Давайте спробуємо ідентифікувати найбільш вагомі прогалини в системі аварійної готовності та реагування в Україні?

 – Системи аварійної готовності таких ліцензіатів як НАЕК «Енергоатом», ДСП «ЧАЕС», спеціалізованих підприємств по  поводженню в радіоактивними відходами державної корпорації УкрДО «Радон» та інших перебувають під пильним регулюючим контролем Держатомрегулювання.  Усі вони працюють, перевіряються і підтверджуються під час тренувань, у тому числі міжнародних.

Однак, у  будь-якій системі реагування можна знайти сфери, що потребують удосконалення. Так, у процесі обговорення результатів самооцінки було ідентифіковано декілька таких питань, зокрема – невизначеність організацій медичної допомоги у разі необхідності реагування на випадки радіологічних уражень. Країна, що пережила Чорнобильську катастрофу, експлуатує 15 енергоблоків АЕС, знімає з експлуатації енергоблоки ЧАЕС, перетворює об’єкт «Укриття» на екологічно-безпечну систему, має підприємства по поводженню з РАВ, уранові рудники і дослідницькі ядерні установки – повинна подбати про  наявність достатньої кількості спеціалізованих медичних установ належного рівня забезпечення обладнанням, препаратами і спеціалізованим персоналом на випадок ядерних та радіаційних інцидентів. Відповідний запит ми надішлемо до МОЗ, щоб у плані було чітко окреслено коло таких організацій, а їх спроможність підтримувалась на належному рівні.

Друге ідентифіковане питання, що також потребує міжвідомчої взаємодії  – створення єдиної державної системи радіаційного моніторингу. У 2012 році Кабінетом Міністрів України був прийнятий план дій зі створення такої системи, керувати процесом повинно було Міністерство надзвичайних ситуацій України. Проте Міністерство ліквідували, його функції перейшли до ДСНС, у підпорядкуванні якої знаходиться УкрГідрометцентр.

Третє ідентифіковане питання – необхідність організації злагодженої комунікації між різними відомствами і організаціями, якщо виникає ризик поширення наслідків аварії за межі майданчика ліцензіата.

Крім того, ядерний інцидент може трапитися у будь-якій країні світу, де знаходяться і працюють наші громадяни. Під час участі у міжнародних тренуваннях МАГАТЕ минулого року ми, у тому числі відпрацьовували разом з Міністерством закордонних справ процедури своєчасного інформування. В чинному  плані реагування на радіаційні аварії не було передбачено процедур реагування на випадки, що можуть трапитися поза межами України, однак мати радіаційний вплив на її територію. Тож, і цю прогалину слід невідкладно виправити.

– Чи є в Україні транспортні засоби, аби у разі необхідності евакуювати людей?

– Це питання практично перевіряється під час тренувань, що організовуються ДСНС і відбуваються у всіх  територіальних підсистемах Єдиної державної системи цивільного захисту. Детальну інформацію про тренування, що відбулися 24-25 квітня на Хмельниччині шукайте за посиланням.   

На  23-24 травня заплановані спільні тренування ЮУАЕС та Миколаївської ОДА, під час яких також буде активізовано Інформаційно-кризовий центр Держатомрегулювання, НАЕК «Енергоатом» та ГУ ДСНС у Миколаївській області. Зазвичай ми повідомляємо про такі події на офіційному веб-сайті. Під час тренувань мають відпрацьовуватись усі процедури, що передбачені аварійними планами АЕС і територіальних підсистем.

Я вважаю, комунікації, взаємодія, довіра і взаємодопомога учасників реагування мають створюватись і підтримуватись у повсякденній діяльності на місцевому, регіональному, національному і міжнародному рівнях. Над цими питаннями ми працюємо також з громадськими організаціями і цінуємо те, що разом з нами залишаються фахівці, які, дійсно, знають як важко долати наслідки аварій.  

Редакція веб-сайту Uatom.org