НБК: чи існує буття після накриття?

Новий безпечний конфайнмент (НБК) «Арка» – об’єкт добре відомий не лише в Україні, але й в усьому світі. За його спорудженням та встановленням у проектне положення над об’єктом «Укриття» спостерігала уся світова спільнота. Двадцять вісім країн виступили донорами, інвестуючи кошти в масштабний проект у сфері радіаційної безпеки.   

Перед спорудженням об’єкту були визначені його основні функції. Перша – захищати персонал, населення та довкілля від радіаційних небезпек, що притаїлися в руїнах четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС під об’єктом «Укриття». Друга – створити сприятливі умови для демонтажу нестабільних конструкцій об’єкту «Укриття», відповідного поводження з радіоактивними відходами (РАВ), вилучення небезпечних паливо-вміщуючих матеріалів.

Перший етап будівництва НБК розпочався у квітні 2012 року. 29 листопада 2016 року відбулося довгоочікуване насування арки на об’єкт «Укриття», який був збудований у 1986 році над зруйнованим аварією четвертим енергоблоком ЧАЕС.

Яка подальша доля НБК? Та чи має Україна змогу розібрати уламки четвертого енергоблоку ЧАЕС? На ці та інші питання редакції веб-сайту Uatom.org відповідає експерт за напрямом, начальник відділу зняття з експлуатації Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки (ДНТЦ ЯРБ) Сергій Кондратьєв.    

Сергій Кондратьєв, начальник відділу зняття з експлуатації ДНТЦ ЯРБ

– Пане Сергію, зовсім коротко нагадайте нашим читачам історію створення НБК?   

– Після аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС – необхідно було терміново вжити заходів із захисту навколишнього середовища від викиду радіоактивних речовин. За кілька місяців над четвертим енергоблоком ЧАЕС був зведений об’єкт «Укриття».

Все ж надзвичайно стислі терміни будівництва в умовах високих рівнів радіації, використання дистанційних методів, недостатня міцність уцілілих конструкцій четвертого енергоблоку, що стали опорою для будівельних конструкцій об’єкта «Укриття», значна кількість радіоактивних матеріалів і палива всередині визначили наявність численних ризиків та необхідність їх мінімізації.

У 1997 році група міжнародних експертів розробила План здійснення заходів на об’єкті «Укриття». Документ передбачав реалізацію як першочергових заходів зі стабілізації та підвищення рівня безпеки об’єкту, так і довготривалих – з перетворення об’єкту «Укриття» на екологічно безпечну систему, у тому числі спорудження НБК.   

План здійснення заходів на об’єкті «Укриття» був схвалений Урядом України й спільнотою країн під егідою Великої сімки. Зокрема ці держави, а також Європейський Союз виділили кошти на реалізацію передбачених планом заходів.

Стабілізація будівельних конструкцій поступово здійснювалась із 1998 по 2008 роки, зведення нового безпечного конфайнменту розпочалося у квітні 2012 року. 29 листопада 2016 року відбулося насування НБК на об’єкт «Укриття».

Наступні етапи: введення в експлуатацію НБК, створення інфраструктури для демонтажу нестабільних конструкцій об’єкту «Укриття», відповідне поводження з радіоактивними відходами, в майбутньому – вилучення небезпечних паливо-вміщуючих матеріалів.

– Чи виникали якісь проблеми та виклики під час будівництва та насування НБК?

– В цілому – ні. Конкретні вимоги безпеки розроблюються в проектних основах й узгоджуються з ядерним регулятором. В якості основи застосовуються технічні вимоги існуючої нормативної бази в сфері використання ядерної енергії.

Перед спорудженням НБК були створені та введенні в дію нормативні документи з визначенням принципів та засад безпеки для діяльності в рамках проектів SIP на об’єкті «Укриття». (Головна мета SIP – перетворення об’єкту «Укриття» на екологічно безпечну систему. SIP заснований на п’яти основоположних цілях й включає 22 задачі. Детальніше тут – ред).   

Крім того, були розроблені конкретні критерії безпеки для НБК: проектні допустимі рівні радіаційного впливу, критерії обмеження потенційного опромінення та інші.

Ліцензування проектів SIP виконувалось на основі регулярного конструктивного діалогу між ліцензіатом, підрядником та ядерним регулятором. У результаті усі проекти SIP реалізовані з дотриманням вимог безпеки. Те ж стосується будівництва та насування арки НБК.

– Коли НБК буде введений в експлуатацію? І що відбуватиметься на ньому після?  

– Загалом реалізацію проекту розділено на три етапи. Перший пусковий комплекс (ПК-1) передбачає наявність захисної споруди з технологічними системами життєзабезпечення та інфраструктурою. Другий пусковий комплекс (ПК-2) – створення інфраструктури для демонтажу та демонтаж нестабільних конструкцій. Третій пусковий комплекс (ПК-3) – створення інфраструктури для вилучення паливо-вміщуючих матеріалів.  

Після завершення будівництва, випробувань та дослідної експлуатації ПК-1 – Державна інспекція ядерного регулювання України планує видати ліцензію на здійснення експлуатації ПК-1 НБК. Очікується, що дослідна експлуатація ПК-1  буде завершена у 2019 році.

Після введення в експлуатацію об’єкту – очікується, що розпочнеться реалізація ПК-2.

– Як Ви вважаєте, наскільки обґрунтовано та доречно розбирати нестабільні конструкції під НБК після введення в експлуатацію об’єкту?   

– Термін експлуатації НБК складає не менше ста років. У цей період має підтримуватись безпечний стан об’єкту «Укриття» всередині НБК.  

Однією з основних функцій НБК є створення умов для демонтажу нестабільних конструкцій об’єкту «Укриття», відповідного поводження з радіоактивними відходами, а також вилучення небезпечних паливо-вміщуючих матеріалів.

На сьогоднішній день на об’єкті «Укриття» реалізовано мінімальний обсяг заходів зі стабілізації найбільш ненадійних конструкцій локалізуючої споруди.

У рамках реалізації ПК-2 наразі виконано передпроектні дослідження. Для того, щоб забезпечити демонтаж нестабільних конструкцій об’єкту «Укриття» – створенням інфраструктури (ПК-2) необхідно займатися без затримок.  

– Чи є в Україні технології для того, аби виконати роботи з розбору четвертого енергоблоку ЧАЕС під НБК?

– НБК – унікальний об’єкт у всьому світі. Відповідно, подібних робіт до сьогодні ніхто не проводив.

Демонтаж нестабільних конструкцій та інші транспортно-технологічні операції передбачено виконувати завдяки системі основних кранів. Технологію вилучення паливо-вміщуючих матеріалів – необхідно ще розробити.    

– Чи проведені в Україні дослідження щодо поведінки паливо-вміщуючих матеріалів та радіоактивних відходів для формування подальшої стратегії поводження з ними? 

– Паливо-вміщуючі матеріали є основним фактором небезпеки. Проте їх обсяг, у порівняні з обсягом РАВ об’єкту «Укриття», є відносно невеликим. Безсумнівно, паливо-вміщуючі матеріали необхідно вилучити, наскільки це є можливим. Що стосується РАВ об’єкту «Укриття» – не виключено, що значна їх частина може бути залишена на місці.

На початковій стадії реалізації Плану здійснення заходів на об’єкті «Укриття» був підготовлений звіт з характеризації паливо-вміщуючих матеріалів. У документі було узагальнено та проаналізовано усі існуючі дані.

У 2004-2005 роках було виконано прогнозування поведінки паливо-вміщуючих матеріалів. В результаті – з’ясовано, що існуючих даних недостатньо для достовірного планування заходів з підтримки паливо-вміщуючих матеріалів у безпечному стані, а також для розробки стратегії їх вилучення.  

Для того, щоб отримати необхідні дані для моделювання – потрібно не менше декількох років проводити систематичний контроль за поведінкою скупчень паливо-вміщуючих матеріалів. Розробка та впровадження відповідної програми контролю є одним із найважливіших завдань у період експлуатації НБК.     

– Де зберігатимуться радіоактивні матеріали після розбору четвертого енергоблоку ЧАЕС?

– Це буде залежати від їх активності. Демонтовані конструкції підлягатимуть фрагментації й, скоріш за все, будуть захоронені у приповерхневих сховищах.

Паливо-вміщуючі матеріали необхідно захоронити у геологічному сховищі. До захоронення можливе тимчасове зберігання паливо-вміщуючих матеріалів у спеціально обладнаному сховищі.

– Скільки часу необхідно для того, аби повністю розібрати четвертий енергоблок ЧАЕС? І як використовуватиметься ця територія після?

– При розробці та реалізації довгострокових заходів з перетворення об’єкту «Укриття» на екологічно безпечну систему – необхідно враховувати, що проектний термін експлуатації НБК складає сто років. Наразі доцільність повного розбору четвертого енергоблоку ЧАЕС не проаналізована. Тож, це питання потребує опрацювання.  

Зрозуміло, що демонтувати об’єкт «Укриття» до «зеленої галявини» не є реалістичним. Враховуючи рівень забруднення території у зоні відчуження навколо Чорнобильської АЕС, перш за все необхідно визначити кінцевий стан об’єкта «Укриття». Разом із тим, це має бути гармонізовано з довгостроковою стратегією діяльності в забрудненій зоні навколо ЧАЕС.

Редакція веб-сайту Uatom.org