Ядерна безпека України – питання світового масштабу

Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї масового знищення було засновано у 2002 році спільним рішенням країн Великої вісімки: США, Японії, Німеччини, Великої Британії, Франції, Італії, Канади та Росії. Основною метою було визначено забезпечення нерозповсюдження, протидії тероризму та фізичної ядерної безпеки. Упродовж 2003-2004 років до Глобального партнерства долучилися Нідерланди, Норвегія, Польща, Швейцарія, Швеція, Фінляндія, Австралія, Бельгія, Данія, Ірландія, Чехія, Південна Корея та Нова Зеландія. У вересні 2004 року Україну визнано членом Глобального партнерства в якості країни-одержувача сприяння. Упродовж цього часу країни Євросоюзу та США сприяють Україні у забезпеченні ядерної та радіаційної безпеки, проводячи спеціальні зустрічі та навчання, надаючи спонсорську підтримку обладнанням, технікою, а також допомагають ефективному удосконаленню нормативно-правової бази.

Усвідомлюючи роль України у забезпеченні глобальної системи фізичної ядерної безпеки, у рамках Глобального партнерства було засновано Групу з обміну інформацією про технічну допомогу Україні у сфері радіаційної та фізичної ядерної безпеки. Нині, в час, коли на території України ведуться відкриті бойові дії та час від часу трапляються диверсії на стратегічних військових об’єктах, значення такої допомоги важко переоцінити, адже у нас знаходиться ряд ядерних об’єктів, поміж якими і найбільша у Європі атомна станція – Запорізька АЕС. Допомога закордонних колег має різнобічний характер, зокрема, й у налагодженні конструктивного діалогу та міжвідомчої взаємодії у межах регіону, адже з досвіду роботи урядових організацій інших країн  відомо, наскільки важливо налагодити конструктивний діалог та обмін контактною інформацією заради подальшої спільної праці.

Враховуючи рівень поширення радіофобії у сучасному світі загалом та Україні, що пережила Чорнобильську трагедію, зокрема, дуже важливо провадити пропаганду ядерної галузі з чіткою та послідовною позицією дотримання режиму нерозповсюдження ядерної зброї, а це дуже важко здійснити без провадження просвітницької роботи та сприяння представників галузі та державних інституцій.

З досвіду Кетлін Лоу, представниці Державного Департаменту США, існують кілька шляхів виконання поставлених завдань для зміцнення співпраці з міжнародними партнерами з метою запобігання, виявлення і реагування на спроби контрабанди або придбання ядерної зброї і радіоактивних матеріалів. На її думку, перший – через залучення дипломатичних інституцій дружніх держав та створення спільних планів дій для протидії поширенню та контрабанді ядерної зброї та радіоактивних речовин. Другий – через програмну взаємодію із вдосконалення можливості протидії контрабанді радіоактивних речовин та ядерних матеріалів. Ще у 2006 році між США та Україною було підписано спільний документ щодо співпраці у запобіганні, виявленні та реагуванні на інциденти з контрабанди радіоактивних речовин, а також було вирішено доповнити спільний план дій через затвердження спеціального документа, що відображає значний прогрес та дозволяє розширити допомогу Україні.

У 2018 році був затверджений документ про сприяння та допомогу у реалізації проектів «Вектор» та «Вектор-2», які убезпечать транспортування джерела іонізуючого випромінювання (ДІВ) на тривале зберігання до новозбудованого сховища, яке розташоване у Чорнобильській зоні відчуження. Ці роботи фінансуються Великобританією та частково урядом США, гарантуючи можливість безпечного транспортування невеликих ДІВ.

Значну фінансову допомогу в забезпеченні перевезення джерел іонізуючого випромінювання у вигляді закупівлі безпечних транспортних контейнерів для довготермінового зберігання радіоактивних речовин Україна отримує від Канади, а швейцарці та британці допомагають із транспортуванням їх до місця призначення.

Тож допомога Державного Департаменту США має системний характер: у травні 2018 року була проведена зустріч, на якій, поміж іншим, були обговорені й питання допомоги Україні у розробці та впровадженні пілотного проекту із добровільної здачі джерел іонізуючого випромінювання. Цей проект повинен зменшити кількість покинутих джерел іонізуючого випромінювання та сприятиме їх юридично оформленій здачі представникам уповноважених органів, що стало можливим завдяки змінам, внесеним у Кримінально-процесуальний кодекс України у 2016 році щодо декриміналізації добровільної здачі джерел іонізуючого випромінювання. Результати проекту будуть мати позитивний ефект не тільки для області, на якій локалізовано реалізацію проекту, але й для України в цілому.

Державний Департамент США сприяє реалізації міжнародних програм із ядерної криміналістики, адже їхні спеціалісти переконані в ефективності судового переслідування та значній ролі ядерної криміналістики під час ефективного судового провадження. Саме тому вони провели минулого року семінар, на якому були присутні експерти із України, Грузії, Вірменії та Молдови, під час якого обговорювали важливість використання ядерної криміналістики в судовому процесі, пов’язаному із контрабандою РАВ. Колеги із Державного Департаменту США також працювали з Україною над перевіркою ефективності законодавчої бази щодо переслідування вищезазначених злочинів, в результаті якої українські експерти визнали власну законодавчу базу достатньо ефективною.

Експерт із групи реагування на глобальні ядерні загрози Департаменту оборони США Кріс Ковен вважає, що дуже важливо втримати порядок та ієрархію у випадку масштабного відключення електроенергії та забезпечити роботу об’єктів критичної інфраструктури під час непередбачуваних ситуації, пов’язаних із владою та державою. На його думку, правоохоронні органи повинні мати чіткі інструкції, а СБУ, в свою чергу, має володіти відповідним інструментарієм для виконання поставлених задач.

На цьому закордонні партнери України в рамках Глобального партнерства зупинятися не планують. Наразі, окрім вищезгаданого, заплановано спеціальне навчання для військових Національної Гвардії, що охороняють ядерні та радіаційні об’єкти в Україні, впровадження дванадцяти мобільних систем моніторингу, оновлення електронних інформаційних ресурсів, удосконалення роботи «зелених коридорів» при перетині кордону, створення навчального центру Державної прикордонної служби України Оршанець, удосконалення протидії кіберзлочинності у ядерній сфері тощо.

Редакція Uatom.org