«Піски-1» – чорнобильська спадщина на Київщині. Ліквідацію розпочато?
Аварія на Чорнобильській АЕС залишила у спадок українцям чимало об’єктів по поводженню з радіоактивними матеріалами. Їх переважна більшість історично осіла у Чорнобильській зоні відчуження. Проте є й такі, які були створені поза її межами.
На територіях Київської, Чернігівської та Житомирської областей (за межами Чорнобильської зони відчуження) було створено 54 пункти зберігання відходів дезактивації, а також санітарної обробки автомобілів. Нещодавно всі ці об’єкти вдалося ранжувати за ступенем небезпеки. Із дев’яти найбільш небезпечних у якості пілотного проекту був обраний пункт захоронення радіоактивних відходів (ПЗРВ) «Піски-1» – з метою його подальшої ліквідації та реабілітації територій навколо. Об’єкт знаходиться у 20 кілометрах від смт. Іванків Київської області й перебуває у достатньо занедбаному стані.
Про історію започаткування проекту, його виконавців та нинішній стан реалізації редакція веб-сайту Uatom.org спілкувалась з директором Державного спеціалізованого підприємства «Київський державний міжобласний спеціальний комбінат» (ДСП «Київський ДМСК») Державної корпорації «Українське державне об’єднання «Радон» Михайлом Ходорівським.
Михайло Ходорівський
директор Державного спеціалізованого підприємства
«Київський державний міжобласний спеціальний комбінат»
– Пане Михайле, чим займається ДСП «Київський ДМСК» і як давно Ви його очолюєте?
– ДСП «Київський ДМСК» я очолюю з середини 2014 року. Займаємось ми прийманням, тимчасовим зберіганням, а також перевезенням радіоактивних відходів у зоні нашої відповідальності. Зокрема, це Київська область і місто Київ, а також Житомирщина, Чернігівщина, Черкащина, Хмельниччина та Вінниччина.
– Я так розумію, 54 пункти зберігання відходів дезактивації чорнобильського походження та санітарної обробки автомобілів – також у зоні вашої відповідальності?
– Так, 54 пункти зберігання відходів дезактивації, а також санітарної обробки автомобілів, що розміщені в Київській, Чернігівській та Житомирській областях поза межами Чорнобильської зони відчуження – перебувають у підпорядкуванні ДСП «Київський ДМСК». У тому числі й пункт захоронення радіоактивних відходів «Піски-1».
– Коротко розкажіть історію створення об’єкту? Які саме відходи туди відвозилися та в якій кількості?
– ПЗРВ «Піски-1» активно функціонував у період з 1986 по 1989 рік. В основному туди відвозилися відходи від дезактивації територій навколишніх селищ. У першу чергу, це був верхній шар забрудненого ґрунту, а також покрівельні матеріали (плитка, шифер), будівельне сміття та інше.
Розміри об’єкту були порівняно невеликі: площа – 124 м², потужність залягання відходів дезактивації – приблизно 1,8 метри. Об’єм захоронених відходів оцінюється орієнтовно в 187 м³. Проте в процесі розробки Технічного рішення для реалізації пілотного проекту до уваги бралися й більш консервативні оцінки, які свідчать, що насправді об’єм відходів у ПЗРВ може бути – до 300 м³.
– А якою була архітектура ПЗРВ «Піски-1»?
– За тих часів технологія створення пунктів захоронення, насправді, була достатньо різноманітною. Найбільш простий варіант – канава, куди, власне, відходи й розміщувались.
Що стосується ПЗРВ «Піски-1» – це було більш безпечно обладнане місце для зберігання відходів. Котлован глибиною близько 2,5 – 3 метрів; 15 – 20 метрів завширшки та до 30 метрів завдовжки. Навколо нього – канава, куди стікалися дренажні води.
У 1989 році відходи до ПЗРВ «Піски-1» перестали транспортувати. Було прийнято рішення щодо необхідності консервації об’єкту. Котлован засипали ґрунтом, зверху зробили гідроізоляцію з глинистих осадкових порід.
Свого часу навколо об’єкту була встановлена огорожа у вигляді стовпчиків та колючого дроту. Також були обладнані ворота, територія маркована знаками радіаційного небезпеки. Проте згодом, огорожа була зруйнована, колючий дріт, скоріш за все, здали до металобрухту. Знаки радіаційної небезпеки безслідно зникли.
Коли об’єкт перейшов у підпорядкування ДСП «Київський ДМСК», нами було проведено моніторинг технічного та радіаційного стану ПЗРВ, відновлено огорожу, встановлені нові знаки радіаційної небезпеки. Проте, як не прикро, простояло все це там не довго.
– Коли і ким було прийнято рішення щодо необхідності ліквідації ПЗРВ «Піски-1»?
– Передісторія пілотного проекту з ліквідації ПЗРВ «Піски-1» така: спочатку в Україні був заснований проект «Модернізація інфраструктури поводження з РАВ та реабілітація забруднених ділянок» за фінансування Європейської Комісії (ЄК). Так от, підпроект 12D зазначеного проекту був присвячений реабілітації територій зберігання РАВ чорнобильського походження поза межами Чорнобильської зони відчуження.
Тендер, який проводила ЄК, виграв міжнародний консорціум, який, власне, і взявся за виконання робіт за підпроектом 12D. Частина робіт полягала у тому, аби провести оцінку наявних даних по кожному з існуючих 54-х об’єктів зберігання РАВ чорнобильського походження й ранжувати їх за ступенем небезпеки. Інша частина робіт полягала у тому, аби ідентифікувати один з найбільш небезпечних об’єктів, розробити та узгодити з регулятором технічне рішення щодо його ліквідації й подальшої реабілітації територій навколо.
– Таким чином «Піски-1» і був обраний у якості пілотного проекту?
– Так, міжнародний консорціум, проаналізувавши всі ті дані, які ми (ДСП «Київський ДМСК» – ред.) їм надали за параметрами сховищ, по радіонуклідному складу, питомій активності, – розробив методику, завдяки якій вдалося ранжувати зазначені 54 об’єкти за ступенем небезпеки. Відповідно до цієї методики, спочатку було виділено чотири найбільш небезпечні об’єкти, трохи згодом цей список поповнили ще п’ять об’єктів. ПЗРВ «Піски-1» є одним з найбільш небезпечних і таких, що оптимально підходить для реалізації пілотного проекту з вилучення РАВ.
У подальшому усі ці 54 об’єкти планується розділити на три категорії. Власне, їх першу категорію вже визначено, попередньо до неї увійшли 9 найбільш небезпечних сховищ. У майбутньому їх всі доведеться ліквідувати.
Друга категорія – це ті, які ранжовані менш небезпечними. Витрачати кошти на їх ліквідацію не є обґрунтованим. Доцільніше – вжити заходів щодо покращення гідроізоляційних бар’єрів, а також системно проводити моніторинг їх стану.
Третя категорія об’єктів – це ті, які після додаткового обґрунтування того, що вони більше не є небезпечними, можуть лишатися без вжиття додаткових заходів щодо покращення стану зберігання відходів. Ті матеріали, які були тут захоронені, станом на сьогодні, практично втратили свою активність й не несуть небезпеки для оточуючих. Таким чином, за наявності відповідного рішення, від моніторингу стану таких об’єктів можна буде відмовитися.
– Що відбувалося після вибору ПЗРВ «Піски-1» у якості пілотного проекту?
– У 2016 році був визначений об’єкт для ліквідації. Разом із тим, розпочалася розробка Технічного рішення щодо вилучення РАВ з ПЗРВ «Піски-1». У рамках проекту передбачалася також додаткова характеризація об’єкту завдяки поставленому з ЄС обладнанню.
Поставка обладнання до ДСП «Київський ДМСК» стартувала у 2017 році. Влітку 2018-го ми завершили детальну характеризацію ПЗРВ: були пробурені додаткові свердловини, дистанційно проведені дослідження внутрішньої структури сховища. В результаті – вдалося більш точно з’ясувати геометрію відходів, їх розташування, а також активність.
Хотілося б зауважити, що в рамках проекту до ДСП «Київський ДМСК» було також поставлене обладнання для подальшого вилучення РАВ з ПЗРВ. Загальна вартість усього обладнання оцінюється приблизно в 1,9 мільйони євро.
– Хто постачальник?
– За правила ЄК, постачальниками обладнання повинні бути виключно європейські виробники. Звісно, якісь комплектуючі могли бути з інших країн, проте генеральна збірка – обов’язково обладнання ЄС високої якості.
– Чи можна буде поставлене обладнання використовувати при ліквідації інших ПЗРВ?
– Так, безперечно. Між іншим, це було однією з вимог у рамках проекту з ЄК. Поставлене обладнання ДСП «Київський ДМСК» у подальшому використовуватиме, як для характеризації, так і для вилучення відходів з інших ПЗРВ.
– Чи будуть задіяні інші організації у процесі ліквідації ПЗРВ «Піски-1»?
– ДСП «Київський ДМСК» має усі необхідні ліцензії для того, аби виконувати увесь перелік робіт за проектом власними силами. Для цього у нас є висококваліфікований персонал, навчений працювати на поставленому з ЄС обладнанні.
– До речі, а хто проводив навчання персоналу?
– При поставці обладнання кожен прилад, кожен механізм проходив відповідну процедуру прийому на майданчику ДСП «Київський ДМСК». У процесі передачі постачальник й проводив навчання нашого персоналу. Разом із тим, ДСП «Київський ДМСК» одержував повний комплект документації по обладнанню, як мовою оригіналу, так й переклад українською або російською мовами.
– Пане Михайле, на якій стадії реалізації проект з ліквідації ПЗРВ «Піски-1» сьогодні?
– На сьогодні вже було проведено детальну характеризацію об’єкта, розділено його територію на основні технологічні зони, де будуть відбуватися роботи, а також проінформовано місцеву владу і громадськість щодо суті та графіку виконання робіт. Зараз на майданчик перевозиться основне обладнання, що буде задіяне в процесах вилучення та перевезення РАВ. На початку червня має відбутися візит представників Держатомрегулювання на майданчик. Після отримання дозволу на початок робіт з вилучення та перезахоронення РАВ, розпочнуться роботи з вилучення РАВ та їх перевезення до сховища «Буряківка» у Чорнобильській зоні відчуження.
– Чому проекти, на кшталт ліквідації ПЗРВ «Піски-1» – важливі для України?
– Передусім, від цього залежить здоров’я населення, що проживає навколо. Ліквідація занедбаних сховищ РАВ сприяє підвищенню рівня радіаційної безпеки регіону. Разом із тим, наш обов’язок, як представників ядерної галузі, не залишати по собі радіоактивного сміття майбутнім поколінням.
Редакція Uatom.org
Довідково:
ПЗВД «Піски-1» функціонував у 1987-1989 рр. Він отримував відходи, утворені в результаті робіт з дезактивації в сусідніх селах (Піски, Карпіловка тощо). Загальна площа місця захоронення радіоактивних відходів оцінюється в 124 кв. м. Тут зберігаються відходи, які містять Cs – 137, Sr – 90, Am – 241. Роботи з реабілітації майданчика передбачають, зокрема, вилучення близько 300 куб. м РАВ і супутніх їм забруднених ґрунтів, а також вивезення їх до сховища «Буряківка», розташованого в межах зони відчуження, з метою остаточного їх захоронення.
