Що дають зміни, внесені у ЗУ «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання»?

/in , /by

У травні Верховна Рада в першому читанні ухвалила законопроект №5550-д «Про внесення змін до деяких законів України у сфері використання ядерної енергії». Законопроект передбачає приведення законодавства України у відповідність до європейських та міжнародних стандартів безпеки, що діють у сфері використання ядерної енергії. Законопроект від Держатомрегулювання був поданий до парламенту ще рік тому і має на меті посилення захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання. Ухвалення законопроекту №5550-д дозволить реалізувати в Україні важливі заходи з точки зору забезпечення радіаційного захисту населення та персоналу й дозволить наблизити національну систему радіаційного захисту до європейської практики та законодавства.

Про важливість руху у напрямку створення оптимального законодавства для контролю та регуляції обладнання, що використовується у рентген-діагностиці та променевій терапії, організації досконалого контролю дозового навантаження на пацієнтів з метою його оптимізації та врегулювання питань ядерної та радіаційної безпеки в частині зменшення ризиків тривалого опромінення продуктами радону нам розповіла ідейний натхненник проекту змін – заступник Голови Державної інспекції ядерного регулювання України Руслана Тріпайло. 

Руслана Тріпайло
заступник Голови Державної інспекції
ядерного регулювання України 

– Пані Руслано, на сьогодні, згідно Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України індивідуальний дозиметричний контроль (ІДК) є обов’язковим для працівників, доза опромінення яких може перевищувати половину річного ліміту дози або для жінок до 45 років. Згідно із прийнятими змінами вводиться ліміт дози для стажерів та студентів, які під час стажування та навчання працюють із джерелами іонізуючого випромінювання. Чи буде обов’язковим контроль дози для них?

– Так, це і є завданням законопроекту – забезпечення радіаційного захисту стажерів та студентів на тому ж рівні, що і персоналу, шляхом проведення обов’язкового дозиметричного контролю їх доз опромінення під час навчання, стажування чи інших учбових процесів, в яких використовуються джерела іонізуючого випромінювання. Віднесення стажерів та студентів до осіб, що піддаються професійному опроміненню, жодним чином не поширює на них основні дозові межі опромінення, визначені Законом України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» (20 мілізівертів ефективної дози опромінення на рік).

Законопроектом передбачається, що основні дозові межі опромінення стажерів та студентів не повинні перевищувати 2 мілізіверта ефективної дози опромінення на рік. Ухвалення законопроекту змусить освітні заклади здійснювати контроль індивідуальних доз опромінення стажерів та студентів та оптимізувати їх захист з метою зниження ризиків негативного впливу іонізуючого опромінення на їх здоров’я. З іншого боку, законопроект забезпечить перегляд застарілих санітарних правил та норм, які не відповідають сучасній міжнародній системі захисту та європейському законодавству в частині гарантування радіаційного захисту цій категорії осіб.

– У змінах до Закону до повноважень Кабінету Міністрів України, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади із забезпечення захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання додано функцію розроблення і затвердження плану заходів щодо зниження рівня опромінення населення радоном та продуктами його розпаду. За вашою думкою, які пункти може включати в себе план зниження рівня опромінення населення радоном? Що має бути зроблено у першу чергу?

– План заходів щодо зниження рівня опромінення населення радоном та продуктами його розпаду має включати такі першочергові заходи:

  • проведення картографування кожної адміністративно-територіальної одиниці України та створення карти концентрацій радону за типами будівель, ґрунтів, ландшафтних територій тощо. Результати картографування мають бути основою для планування цілеспрямованих превентивних протирадонових заходів;
  • проведення вимірювань концентрації радону в приміщеннях (житлових, громадських, офісних);
  • встановлення єдиних методик та вимог до засобів вимірювальної техніки, критеріїв до визнання лабораторій та радонових експертів, ведення їх реєстру. Місцева влада, населення, будівельні організації зможуть залучати ці лабораторії до визначення об’ємної активності радону в приміщеннях, на робочих місцях, ґрунтах, воді;
  • перегляд будівельних норм та правил, технічної та проектної документації;
  • підвищення обізнаності населення, фахівців з будівництва, проектувальників, тощо з питань ризику для здоров’я від радону в житлових, громадських, робочих приміщеннях та ефективних протирадонових заходів; 
  • впровадження навчальних програм для навчальних закладів різних рівнів акредитації з питань радону та протидії його впливу;
  • оптимізація опромінення радоном на робочих місцях працівників, для яких це опромінення не є професійним (вугільні, залізорудні та уранові шахти, інші підземні робочі місця).

– Перейдемо до медицини. Одним із пунктів змін до Закону «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» є обов’язкова фіксація дози на пацієнта, але тільки для нових апаратів, тобто для тих, що виробляються, ввозяться та вводяться в експлуатацію в Україні. Скажіть, а що робити зі старими апаратами? Чи мають на них також бути встановлені прилади для виміру експозиційної дози?

– Старі медичні діагностичні рентгенівські апарати є не лише проблемою, а бідою в Україні. Якщо в європейських країнах дбають про профілактику та діагностування онкологічних захворювань на ранніх стадіях, то в нашій країні старе та, в окремих випадках, неякісне нове медичне радіологічне обладнання в 75% не дозволяє встановити однозначного діагнозу, що призводить до необґрунтованих додаткових діагностичних обстежень з використанням іонізуючого випромінювання. Саме тому, законопроектом пропонується встановити вимоги до медичного радіологічного обладнання, що відповідають європейському законодавству та міжнародним стандартам безпеки. Необхідно зазначити, що в Україні є рентгенівські апарати, яким на сьогодні є більше 50 років (в порівнянні з європейськими країнами рентгенівський апарат експлуатується не більше 8-10 років). Крім того, нове якісне медичне радіологічне обладнання – це нижчі дози опромінення, вища якість діагностичних зображень при ширших діагностичних та лікувальних можливостях.

Виходячи з цього, наступним кроком, після ухвалення законопроекту №5550-д, має бути проведення контролю якості старого рентгенівського діагностичного обладнання, що експлуатується в Україні, з метою поділу його на три категорії: придатне до використання, потребує ремонту, непридатне для використання. Таким чином, поступово, протягом 5-10 років старе обладнання буде виведено з експлуатації та замінено на нове. Результати контролю якості медичного радіологічного обладнання мають бути критеріями для пріоритетності проведення заміни обладнання. Такий підхід було запропоновано Асоціацією радіологів України ще 10 років тому, і ухвалення законопроекту дозволить його реалізувати сьогодні.

Необхідно зазначити, що перші кроки в цьому напрямі вже зроблені, з ініціативи Держатомрегулювання та учасників Міжвідомчої робочої групи експертів з питань радіаційного захисту у медицині, ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Грирор’єва Національної Академії медичних наук України» розроблено методичне керівництво «Програма контролю якості рентгенодіагностичного обладнання в проекційній рентгенодіагностиці». Більше інформації про діяльність Держатомрегулювання з цих питань можете знайти тут.

– Як зазначається в пояснювальній записці до Проекту змін: «результати вимірювання дозоформуючих параметрів апаратів та самі апарати за своїми характеристиками в Україні не відповідають національним та європейським стандартам, що призводить до збільшення дози опромінення пацієнтів та погіршення якості діагностичної інформації». Поясніть, будь ласка, для підвищення якості діагностики, чи буде досить встановити обладнання для контролю дози на апарат, чи потрібно проводити додатково контроль вихідних параметрів рентген-обладнання?

– Критерієм якості в рентгенодіагностиці є встановлення оптимального співвідношення між якістю зображення, необхідного для встановлення діагнозу, і дозою опромінення пацієнта шляхом вибору оптимальних фізико-технічних параметрів на медичному радіологічному обладнанні.

Оснащення радіологічного обладнання пристроєм для здійснення автоматизованого контролю експозиції та дози дозволить здійснювати автоматизований контроль за променевими навантаженнями на пацієнтів. Контроль експлуатаційних характеристик (фізико-технічних параметрів) рентгенодіагностичних апаратів проводиться з метою визначення відповідності цих параметрів вимогам нормативно-технічної документації (перш за все – експлуатаційній документації на апарат) та чинним стандартам з метою підтвердження справності рентгенодіагностичного обладнання (забезпечення його нормального функціонування при проведенні рентгенодіагностичних досліджень з дотриманням заходів радіаційної безпеки).

Контроль дозоформуючих параметрів має допомагати медичним закладам у забезпеченні якості і безпеки проведення рентгенологічних досліджень. Важливою умовою є розуміння персоналом медичного закладу негативних наслідків, у разі відхилень величин контрольованих параметрів від допустимих, а також впровадження коригувальних заходів щодо виправлення такої ситуації.

Технічний стан рентгенодіагностичних апаратів оцінюється за вихідними параметрами, періодичність контролю яких визначена Загальними правилами радіаційної безпеки використання джерел іонізуючого випромінювання у медицині, затвердженими спільним наказом Держатомрегулювання та МОЗ від 16.02.2017 № 51/151 (п.2 р.ІІ).

Тому періодичний контроль радіаційних характеристик рентгенодіагностичних апаратів оптимізує променеве навантаження на пацієнта з одночасним підвищенням якості рентгенівського зображення.

– Для визначення ефективної дози пацієнта потрібно мати не лише дані про дозу, що тепер із новими апаратами не проблема, але й методику її розрахунку із врахуванням віку, статі, ваги пацієнта та типу дослідження, що проводиться. Чи є подібні методичні рекомендації в Україні? Хто буде їх розробляти? Чиєю відповідальністю буде розрахунок доз пацієнта у звичайній лікарні?

– Серед усіх джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ) техногенного походження радіологічні дослідження створюють найбільше опромінення населення завдяки їх масовому застосуванню для діагностики різних захворювань. Забезпечення радіаційного захисту при медичному опроміненні визначається двома основними принципами: обґрунтуванням медичних процедур та оптимізацією радіаційного захисту пацієнта, тобто зниженням доз опромінення до можливо низьких значень при умовах зберігання необхідної якості діагностичного зображення.

Міжнародні підходи щодо оптимізації радіаційного захисту при медичному опроміненні пов’язані з необхідністю впровадження у практику медичних закладів концепції діагностичних референтних рівнів (ДРР). Відповідно до положень Директиви ЄС 2013/59/EURATOM (ст. 56), Керівництва Європейської Комісії «Radiation Protection 109»: кожна країна повинна встановлювати діагностичні референтні рівні доз в рентгенівській діагностиці або такі активності в ядерній медицині при типових дослідженнях для груп «стандартних пацієнтів» або «стандартних фантомів» («стандартний пацієнт» – це людина вагою 70 кг + 5 кг, зріст 170 см + 10 см – прим. ред.).

Відповідно до змін, що пропонуються законопроектом, вводиться вимога, що «для діагностичних цілей застосовуються діагностичні референтні рівні, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, та органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки».

На сьогодні, Загальними правилами радіаційної безпеки використання джерел іонізуючого випромінювання у медицині /наказ Держатомрегулювання та МОЗ від 16.02.2017 № 51/151 затверджені значення діагностичних референтних рівнів для рентгенографічних діагностичних досліджень пацієнта стандартної статури.

Методичні рекомендації в Україні щодо розрахунку ефективної дози пацієнта із врахуванням віку, статі, ваги пацієнта та типу дослідження, що проводиться знаходяться в процесі розробки. Реалізація концепції діагностичних референтних рівнів в Україні забезпечить проведення медичними закладами:

  • щорічних оцінок відповідності доз опромінення пацієнтів значенням діагностичних референтних рівнів;
  • контролю доз пацієнтів у кожному окремому рентгенодіагностичному кабінеті; виконання коригувальних заходів у разі, якщо дози перевищують значення діагностичних референтних рівнів або істотно нижчі цих значень, а опромінення не надає корисної діагностичної інформації.

– Зважаючи на те, що процес розрахунку дози пацієнта досить трудомісткий, можливо, є плани із впровадження електронної системи визначення ефективної дози? Чи планується запровадження загальної системи звітності медичних установ щодо доз на пацієнтів при діагностичних процедурах із використанням рентгену?

– На жаль, на сьогодні продовжує діяти наказ МОЗ України № 295 від 18.07.2001, який у медичній сфері називають «злочинним». Цей наказ – ілюзія дій і фактично блокує запровадження в медичному закладі концепції діагностичних референтних рівнів, про яку йдеться у моїй відповіді на попереднє запитання. Фактично, діагностичні дози пацієнтів не визначаються, а переписуються із цього наказу і не відповідають дійсності.Держатомрегулювання неодноразово зверталося до МОЗ України щодо необхідності скасування цього наказу, у 2010 році була навіть проведена спільна з МОЗ Колегія Держатомрегулювання з цього питання. На мою думку, електронна система обліку діагностичних та терапевтичних доз пацієнтів має бути запроваджена в першу чергу в системі МОЗ України та використовуватись для аналізу ефективності процедур діагностики чи лікування, тобто застосовуватися в медичній практиці.

 

Одним із революційних для радіаційної безпеки в медицині пунктів змін до Закону є введення поняття «діагностичних референтних рівнів» (ДРР), які повинні застосовуватись для діагностичних цілей в медичній практиці. За умов належної практики організації діагностичних досліджень та підтримки відповідного технічного стану рентгенівського обладнання – дози пацієнтів не будуть перевищувати ДРР. Такий сенс вкладається в це поняття згідно розробленого Інститутом радіології С.П. Григор’єва Положень про ДРР. Доза від кожного медичного дослідження повинна порівнюватися із референтним рівнем, який усереднено є типовим для цього виду процедур. Результатом такого порівняння буде доказ того, що апарат є небезпечним та має бути виведеним із експлуатації. Як саме розроблялися ці рівні та як їх використання може змінити стан радіаційної безпеки в медицині пояснює керівник Центральної лабораторії радіаційної безпеки та дозиметрії медичного опромінення ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва НАМН України» Лариса Стадник.

Лариса Стадник 
керівник Центральної лабораторії радіаційної безпеки та дозиметрії медичного опромінення 
ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва НАМН України» 

– Пані Ларисо, розкажіть, будь ласка, що таке референтні рівні? Для чого вони потрібні?

– Для більшості країн світу концепція діагностичних референтних рівнів стала основним інструментом оптимізації медичного опромінення, тобто зниження доз пацієнтів при медичних діагностичних дослідженнях і втручаннях із застосуванням рентгенівського випромінювання. Референтні рівні (дози – прим. ред.) встановлюються в діагностиці з метою оптимізації дозового навантаження на пацієнтів. Якщо для персоналу межі доз чітко зафіксовані, то в рентгенівській діагностиці та в ядерній медицині меж доз для пацієнтів немає. При цьому працюють тільки два основних принципи радіаційної безпеки: принцип обґрунтування призначення будь-якого дослідження і принцип оптимізації медичного опромінення. Якраз для оптимізації і використовується концепція діагностичних референтних рівнів – рівнів досягнутого благополуччя в діагностиці.

– А яким саме чином референтні рівні будуть працювати як оптимізуючий фактор? Яка процедура їх використання?

– Коли ця система запрацює, то в кожному кабінеті при проведенні контролю дозоформувальних параметрів необхідним буде проведення оцінки середньої дози на «стандартного пацієнта» при певному виді досліджень, і отримане значення необхідно буде порівнювати з національним ДРР. Як перевищення ДРР, так і дуже низькі дози, повинні викликати настороженість. Через те, що будь-яку дозу необхідно зіставляти з якістю зображення. Можна мати дуже низькі дози на пацієнта, але при цьому абсолютно неприйнятну діагностичну якість знімків. Як наслідок цього – призначення повторного дослідження, що призводить до додаткового невиправданого променевого навантаження на пацієнта. І навпаки, можна мати прекрасний знімок, але при цьому і доза буде значною, тобто також невиправданою з точки зору радіаційної безпеки. Адже часто супер-якість знімка – це зайва діагностична інформація.

Припустимо, у нас є кабінети, в яких при контролі технічних параметрів не виявлено ніяких відхилень за встановленими критеріями, однак доза на пацієнта досить висока, перевищує ДРР. Отже, необхідно змінювати техніку проведення дослідження – підбирати такі режими, при яких доза може бути істотно зменшена при збереженні діагностичної якості знімка. Наприклад, при збільшенні анодної напруги тільки на 30%, і зниженні експозиції в два-три рази, можна отримати знімок, який не програє за якістю, більш того, він навіть стає чіткішим за рахунок виключення розмитості від руху пацієнта та розсіяного випромінювання. При цьому доза на пацієнта може бути знижена в 1,5-3 рази.

– Добре, є затверджені національні діагностичні рівні, і є клініка, в якій проводиться рентгендіагностика, як саме персонал буде порівнювати дозу на пацієнта з ДРР?

– У методичному посібнику з контролю дозоформувальних параметрів, розробленому нашою лабораторією, яке ми направили в Держатомрегулювання на затвердження, є розділ практичних рекомендацій, як можна оцінити дозу на «стандартного пацієнта» по відомим параметрам і зіставити її з ДРР. Передбачається, що така робота буде проводитися або службами радіаційної безпеки або службами, що відповідають за контроль дозоформувальних параметрів. У розвинених країнах світу існують Департаменти медичних фізиків при великих регіональних клініках, які відповідають як за контроль параметрів рентгенівських апаратів свого регіону, так і за оцінку доз на «стандратного пацієнта» по кожному кабінету. Зазвичай дані про значення доз «стандартних пацієнтів» при певних рентгенодіагностичних процедурах повинні бути представлені в протоколах контролю апаратів, які будуть перевірятися регулюючим органом.

Наприклад, в протоколі визначення дози при контролі кабінету окремою графою варто зазначати ДРР, і інспектор регулюючого органу при перевірці такого протоколу зверне увагу на істотну розбіжність рівня дози «стандартного пацієнта» на даному апараті зі значенням ДРР для певного виду діагностичного дослідження. Ідеально було б, якби на всіх апаратах були вбудовані дозиметри, що встановлюються у вихідному вікні рентгенівської трубки і вимірюють дозу за дослідження в одиницях «добуток поглиненої дози на площу» опромінення. Всі результати таких вимірювань клініки відправляли б до контролюючих органів, де проводили б їх аналіз і виявляли рентгенівські апарати, на яких дози значно відхиляються від встановлених ДРР. Далі проводиться робота по оптимізації режимів проведення досліджень, яка повинна привести до зниження доз пацієнтів в конкретному кабінеті. Така практика оптимізації медичного діагностичного опромінення дуже поширена в Європі. Перегляд національних діагностичних рівнів проводиться один раз в 3-5 років на підставі національних досліджень доз пацієнтів на репрезентативній вибірці рентгенівських апаратів країни.

Як правило, значення діагностичних референтних рівнів знижуються після проведення робіт з усіма апаратами, в яких були виявлені відхилення як за технічними характеристиками, так і за рівнем одержуваних пацієнтами доз.

Мені дуже сподобалося, як така робота організована в Молдові. Там при проведенні контролю якості рентгенівських апаратів, які здійснює ліцензований на даний вид роботи медичний фізик, одночасно проводиться розрахунок доз на «стандартного пацієнта» по тим видам досліджень, які проводяться на конкретному апараті. Отримані значення доз зіставляються з національними ДРР, оформляється підсумковий протокол-висновок про можливість подальшого використання апарату і рекомендації щодо усунення виявлених відхилень.

– Тобто медичний фізик при проведенні вимірювань і розрахунків використовує спеціальне програмне забезпечення?

– Так, в даному випадку програмне забезпечення було розроблено самим фізиком. Однак розрахунок доз може призвести будь-який фахівець, який проводить контроль характеристик апарату в рамках програми контролю якості, використовуючи алгоритм розрахунку доз при відомих значеннях параметрів режимів досліджень «стандартного пацієнта» і даних про радіаційний виході контрольованого апарату. Отримані значення доз зіставляються з ДРР. Видається результат, а з результатом працює регулюючий орган і приймає рішення по кожному кабінету окремо. Єдине, що може зробити медичний фізик – дати поради щодо оптимізації режимів роботи апарату.

– Створення ДРР – довгий і трудомісткий процес. Якими засобами він здійснювався, скільки часу це зайняло?

– Існують два способи визначення ДРР.

Перший – це прямі вимірювання доз на пацієнтах, наприклад: вимірюється вхідна поверхнева доза методом термолюмінесцентні дозиметрії (ТЛД-метод). Такі вимірювання виконувалися в Великобританії, Швейцарії – це були дві перші країни, які встановили свої перші діагностичні референтні рівні ще в кінці 50- х років минулого століття. Нами були виміряні дози при різних видах досліджень у репрезентативній вибірці клінік на так званому «стандартному пацієнті». У кожному кабінеті було проведено не менше десяти вимірів доз для кожного виду дослідження.

Другий варіант – це непрямий метод. Вимірюється радіаційний вихід (потужність поглиненої дози в первинному пучку рентгенівського випромінювання на відстані 1 м від фокуса трубки на одиницю анодного струму – прим. ред). Після цього можна розрахувати дозу на «стандартного пацієнта», з огляду на стандартні для даного кабінету режими, що були використані, та геометрію опромінення пацієнта.Нашим Інститутом було проведено національне анкетування рентгенівських діагностичних кабінетів по лінії МОЗ України. В даному анкетуванні взяло участь понад 400 кабінетів, був проведений збір інформації про режими і геометрію проведення різних видів рентгенодіагностичних досліджень з урахуванням статі, зросту, ваги, віку пацієнтів. У результаті, в кожному кабінеті для кожного виду досліджень збиралася інформація не менше, ніж для десяти пацієнтів «стандартних» розмірів або 20-ти пацієнтів з вагою 70 ± 20 кг, що в середньому також відповідало «стандартному пацієнтові».

Такий підхід останнім часом використовується в різних країнах, що дозволяє набрати необхідний обсяг інформації за більш короткий час. За набраним масивом даних були вивчені розподіли досліджуваних параметрів (режимів проведення досліджень, доз пацієнтів). Це дало можливість по кожному кабінету оцінити значення параметрів досліджень і порахувати середні дози «стандартних пацієнтів». У кожному кабінеті набір даних проводився тільки за тими видами досліджень, які зазвичай виконуються на цьому апараті.

Всього було проведено більше 5000 прямих вимірювань доз на пацієнтах, і близько 6000 розрахунків доз пацієнтів для 10 видів рентгенографічних досліджень і флюорографії. За результатами аналізу розподілів середніх значень доз по кожному виду дослідженні встановлено значення ДРР, яке відповідає третьому квартилю розподілу (рівень дози, що відповідає межі у 75% всіх доз у розподілі).

– Чи залежать отримані результати від використовуваного обладнання? Чи враховували ви дані від дуже старих рентген-апаратів?

– Спочатку ми не робили вибірку по терміну експлуатації рентгенівського апарату, а розраховували дози по кожному апарату, оцінювали середні значення доз, їх розподіл. Надалі, при розрахунку колективних ефективних і еквівалентних доз населення України, за результатами додаткового анкетування було визначено співвідношення між апаратами різних типів в країні, в тому числі за терміном їх експлуатації. У зв’язку з тим, що на апаратах різних типів при однакових видах рентгенодіагностичних досліджень у пацієнтів формуються різні дози (за рахунок різної фільтрації, різних режимів, і, відповідно, різних енергетичних спектрів випромінювання), нами була поставлена задача вивчити розподіл еквівалентних органних доз і оцінити ефективні дози пацієнтів при проведенні досліджень на апаратах старих і нових моделей.

Були проведені фантомні вимірювання на апаратах з терміном експлуатації більше 15-20 років (типу РУМ-20, TUR-D-800 і ін) і на сучасних цифрових рентгенівських апаратах, враховані коефіцієнти переходу від вхідних поверхневих доз до еквівалентних органних доз і до ефективних доз.

– Тепер зрозуміло, наскільки об’ємна робота була проведена вашої лабораторією. Якими засобами вона здійснювалася і скільки часу це зайняло?

– Весь процес встановлення національних ДРР зайняв три роки в рамках виконання наукової роботи за програмою «Здоров’я нації» та триває до теперішнього часу. Як правило, такі дослідження починаються в країні в рамках великих наукових проектів, або за міжнародними проектами, програмами, або за завданням регулюючих органів країни. Виконання таких проектів може здійснюватися не тільки фахівцями провідних науково-дослідних установ, але фахівцями асоціацій по галузях. У будь-якому випадку, для виконання такої великої роботи необхідна наявність кваліфікованого персоналу, сучасних дозиметричних приладів і методичної бази.

– Чи планується робота над продовженням – додаванням нових досліджень в список типових ДРР?

– Зараз ДРР встановлені для десяти видів досліджень. І робота буде продовжуватися: необхідно встановлювати ДРР для радіонуклідної діагностики, для КТ, в дентальної рентгенографії, скопії і мамографії. Це стандартна практика: при розробці ДРР всі країни спочатку починають з рентгенографії, потім переходять до КТ для різних вікових груп, далі – інтервенційна радіологія (за часом і за потужністю дози). Кожна країна встановлює свій рівень, тому що є абсолютно різний набір апаратів та багато інших чинників, які впливають на середній рівень дози.

Редакція Uatom.org

Довідково:

також проектом передбачається внесення змін до ЗУ «Про видобування і переробку уранових руд» – поширення  державного регулювання на діяльність  з видобування уранових руд та запровадження ліцензування цього виду діяльності. Це пов’язано в першу чергу з необхідністю забезпечення ядерної та радіаційної безпеки не лише на етапі переробки уранових руд, а також на етапі видобування, враховуючи особливості технологічного циклу виробництва уранового концентрату та рівні опромінення працівників на цих виробництвах.