Зона відчуження – зона пам’яті

Україна – це країна, на території якої трапилась найбільша техногенна катастрофа в історії людства. Звісно ж, це не могло не знайти відображення у культурі та мистецтві, адже вони – найкращий спосіб розібратись у тому, що трапилось, пропустити через себе і, зрештою, ще раз наголосити на необхідності відповідального ставлення до потенційно небезпечних технологій. Разом із серіалом виробництва американського телеканалу HBO стартувала нова хвиля цікавості до чорнобильської теми, а кількість відвідувачів до Чорнобильської зони відчуження уже станом на нині зросла на 30%.

Та, на жаль, далеко не всі розуміють, що Чорнобильська зона відчуження – не атракціон, і не місце для розваг та веселощів. Ця територія досі забруднена ізотопами стронцію та цезію. Для того, щоб ситуація змінилася на краще повинно пройти 10 періодів напіврозпаду радіонуклідів, а це – сотні років. Тому небезпека від перебування на цій території існує і дотепер. Чим менше контакту з радіоактивністю отримує відвідувач, тим краще. Головне – усвідомлювати ризики та не наражатися на зайву небезпеку. Саме тому всі відвідувачі Зони підписують інформовану згоду про особисту відповідальність та погоджуються з ризиками, які виникають під час візиту. Кожна організація, що проводить інформаційно-ознайомлювальні візити, несе відповідальність за дотримання правил радіаційної безпеки при відвідуванні Зони відчуження.

Державна інспекція ядерного регулювання України закликає до чіткого дотримання інструкцій та правил перебування на радіаційно забрудненій території та до відповідального ставлення відвідувачів та супроводжуючих організацій.

Відвідуючи зону відчуження необхідно керуватися принципом виправданості, який говорить про те, що будь-яка діяльність, що супроводжується опроміненням людей, не повинна здійснюватися, якщо вона не несе більшої користі опроміненим особам або суспільству в цілому порівняно зі шкодою, якої вона завдає. Вирушаючи до Зони відчуження поставте перед собою питання: «Чому? Що я хочу побачити? Як це вплине на мене, мої погляди та подальше життя?». Відповівши на ці прості питання ви зрозумієте, чи виправданим є ризик. Зрештою, Зона відчуження – місце катастрофи та трагедії. Ви готові зустрітись із нею віч-на-віч?..

У контексті усього вищесказаного, через 33 роки після катастрофи, дуже дивним видається те, що Держатомрегулювання доводиться наголошувати, що Чорнобильська зона відчуження – не місце для недоречних гумористичних селфі чи портретів у стилі «ню» для Інстаграму на тлі напівзруйнованих будинків міста Прип’яті чи інших локацій Зони. Не забувайте, що вони – меморіал скаліченим долям людей, що поклали життя на вівтар ліквідації наслідків катастрофи.

Поважаймо свою історію. Шануймо ще живих героїв. Пам’ятайте про подвиг тих, хто пішов у засвіти. І завжди залишаймось людьми.

Редакція Uatom.org