Що представляє ідея будівництва двох енергоблоків ХАЕС? Аналіз від ДНТЦ ЯРБ

/in , /by

Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки проаналізував перспективи добудови двох енергоблоків Хмельницької АЕС, про що оголошувала НАЕК “Енергоатом”. На думку фахівців, оголошені строки проєктних робіт і кошторис нереалістичні, а безпечність і рентабельність проєкту під питанням. Озвучена “Енергоатомом” і підтримана президентом України Володимиром Зеленським концепція викликає більше запитань, ніж дає конкретних відповідей.

У ДНТЦ ЯРБ нагадали, що спроба “Енергоатома” обґрунтувати можливість продовження будівництва 3 і 4 енергоблоків ХАЕС на конструкціях 1980‑х років у 2009 році отримала негативний висновок Держатомрегулювання після відповідної експертизи.

І досі немає конкретного проєкту обох енергоблоків, через що невідомо точно, яку реакторну установку планують встановлювати. Це є проблемою, тому що перш, ніж установлювати будь-який реактор у наявні конструкції, необхідно провести аналіз на предмет можливості цього. Проблема обтяжується ще й тим, що найбільш імовірними «кандидатами» можуть бути реактори  ВВЕР-1000/В-320 та ВВЕР-1000/В-392Б, які виробляються російськими компаніями із санкційних списків.

На думку експертів ДНТЦ ЯРБ, вартість та строки розробки проєкту і будівництва обох енергоблоків — нереалістичні. “Щоб дізнатися реальну вартість будівництва енергоблоків на старих конструкціях необхідно оцінити вартість відновлювальних робіт конструкцій та споруд, реальний стан яких наразі невідомий”, — говорять у ДНТЦ ЯРБ. Тому загальна кошторисна вартість будівництва енергоблоків, яка зазначена у техніко-економічному обґрунтуванні, — 72,3 млрд грн у цінах на травень 2017 р., уже не актуальна.

Досвід спорудження Нового безпечного конфайнменту над ЧАЕС і Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива свідчить про те, що вартість робіт упродовж виконання проєкту може збільшуватися в кілька разів. “Прорахувавши такі роботи, можливо економічно доцільніше буде будувати блоки «з нуля» після демонтажу того, що наразі залишилося на майданчику ХАЕС 3, 4”, — припускають експерти.

Заяви “Енергоатома”, що новий проєкт буде представлено впродовж пів року, а енергоблок введено в експлуатацію до 2026‑го, у ДНТЦ ЯРБ оцінюють скептично. Адже проєктні роботи, вибір реакторної установки, приведення нових енергоблоків у відповідність до сучасних норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки, погодження проєкту з регулятором, ухвалення відповідного Закону України потребуватимуть чимало часу. Більш реальними термінами проєктної стадії фахівці з ядерної безпеки називають 2-2,5 роки. Будівництво ж одного енергоблока становить приблизно 10 років.

У випадку, якщо обидва енергоблоки ХАЕС таки введуть в експлуатацію, на думку ДНТЦ ЯРБ, Україна не буде їх використовувати для власних потреб, зважаючи на сьогоднішній надлишок виробництва, відсутність розуміння загального розвитку енергетики країни, включно із нарощуванням потужностей відновлюваної енергетики, і ціну на “атомну” електроенергію, яка на сьогодні не покриває навіть собівартості.

А варіант експорту електроенергії, виробленої на енергоблоках ХАЕС, виявляється теж малоймовірним, тому що не зможе конкурувати з вартістю енергії Білоруської АЕС, а Польщу українська атомна енергія не зацікавить через курс на розвиток власної атомної генерації (перший енергоблок АЕС потужністю 1-1,5 ГВт до 2033 року).

“Якщо відповідні державні органи не вибудують стратегічний план розвитку, на основі глибоких економічних аналізів, то ті потужності українських АЕС, у які будуть вкладені колосальні кошти, у майбутньому слугуватимуть експонатами людського свавілля і непрофесіоналізму”, — застерігає публікація.

Як альтернативу “класичним” енергоблокам експертна організація пропонує розглянути проєкти малих модульних реакторів (ММР). З точки зору безпеки один із проєктів — компанії NuScale — уже пройшов ліцензування Комісія ядерного регулювання США (серпень 2020 року), тобто цей проєкт є повністю завершеним і готовим до будівництва. На сьогодні проєкт NuScale має низку суттєвих переваг перед великими реакторами:

  • Термін будівництва. АЕС із 12 ММР NuScale по 200/60 МВт (теплова/електрична потужність) становить 3 роки.
  • Рентабельність. Такий проєкт станції забезпечить 720/680 МВт (загальна/корисна) електричної потужності, а вартість будівництва 1 кВТ потужності складатиме $4300, тобто близько удвічі менше, ніж для великих енергоблоків.
  • Високий рівень безпеки. Частота пошкодження (плавлення) активної зони складає 10-10/рік завдяки застосуванню пасивних систем відведення тепла від активної зони.
  • Можливість працювати в маневровому режимі. Конструкція реактора передбачає швидку зміну потужності в широкому діапазоні (від 20% до 100%) та має короткий інтервал виходу на потужність після її запланованої зупинки (близько 13 годин).

На додачу, “Розробники технологій ММР дуже чітко усвідомлюють, що світ буде і надалі розвивати відновлювану енергетику, тому у своїх презентаціях представляють ММР як симбіоз атомної та відновлюваної енергетики. Це є особливо цінним у сучасному прагненні мінімізувати вплив людської діяльності на навколишнє середовище у ракурсі боротьби зі зміною клімату”.

Хай там як, говорять у ДНТЦ ЯРБ, хоч який проєкт був би вибраний, фундаментальний принцип “безпека понад усе” не може навіть обговорюватися. Тому імовірна дешевизна будівництва не може бути підґрунтям для затвердження проєкту, бо безпечна атомна генерація не може бути дешевою .

“Враховуючи, що атомна генерація в Україні — державна, то очевидно, що за будь-які добудови будемо платити ми з вами, коштами, які сплачуємо щомісяця по рахунках за електроенергію”, — нагадують у ДНТЦ ЯРБ.

За матеріалами пресслужби ДНТЦ ЯРБ.