Уроки Хіросіми й Нагасакі – 2

Навколо виправданості атомних бомбардувань Хіросіми й Нагасакі досі ламають списи історики й політики. Прихильники вказують на те, що колосальне враження, яке застосування бомб справило на японських керівників, прискорило прийняття рішення про капітуляцію. Інакше, говорять вони, подолати Японію можна було б лише висадкою великої кількості військ на її острови. Досвід подібних операцій на інших театрах війни, а також готовність японських мілітаристів вести тотальну війну, принісши в жертву всіх, хто здатен носити зброю, свідчили, що повномасштабне вторгнення спричинить багатомільйонні жертви як з боку Союзників, так і – військових і цивільних японців. Отже, виходить, що атомні бомбардування зберегли значно більше життів, ніж забрали.

Ті, хто не згоден з такою аргументацією, вказують на те, що у США були інші мотиви для застосування атомної зброї. Адже Японія й так хиталася під натиском американських і радянських військ, і її капітуляція була питанням часу. Руйнівна сила цієї зброї, наголошують противники бомбардувань, спричинила значно більшу шкоду цивільному населенню та інфраструктурі, ніж об’єктам військового призначення. На думку опонентів, головною метою застосування ядерної зброї проти Японії була демонстрація могутності Сполучених Штатів цілому світу й передусім Радянському Союзу. Тим більш невиправданим, з огляду на це, було бомбардування другого міста.

І справді, достеменно відомо, що американське військове командування при виборі цілей спиралося на психологічний ефект від бомбардування як на один із найважливіших факторів. Іншим фактором була наявність умов, які  допомогли б краще поширити інформацію про руйнівну силу зброї у світі. Тому серед приречених міст було й Кіото – давня столиця й важливий культурний та економічний центр країни, яку військовий міністр США викреслив зі списку в останній момент.

Суперечки щодо ролі атомних бомб у наближенні кінця світової війни навряд чи скоро  закінчаться. Однак людство може винести з цих двох епізодів важливі й, може, навіть рятівні для себе уроки. Колосальна руйнівна дія атомної зброї показала, що для неї немає різниці, де комбатанти, а де цивільні: вона зметає все на своєму шляху. Будь-яке бойове застосування атомної зброї автоматично означатиме численні втрати цивільного населення, яке не бере участі у війні. Тим більше, що ядерні заряди в сучасних балістичних ракетах здатні перетворити на пустелі площі завбільшки з цілі країни.

Тим, хто не загинув одразу, продукти атомного вибуху спричиняють важкі поранення й неймовірні страждання. А радіаційне опромінення відбивається далекосяжними пошкодженням здоров’я, які можуть призводити до смерті через місяці, а то й роки після того. Уцілілі в Хіросімі й Нагасакі (їх називають «хібакуся») часто до кінця життя мали підірване здоров’я та частіше хворіли на рак.

Хіросіма й Нагасакі являли собою одиничні ядерні удари з боку однієї воюючої сторони, тому їхні наслідки відчули на собі лише жителі цих міст.  Однак якщо гіпотетично почнеться війна між кількома ядерними державами, то обмін ударами неодмінно означатиме безпрецедентні руйнування, людські жертви й екологічну катастрофу планетарного масштабу аж до знищення всього живого.

І крім того, з огляду на ці смертоносні наслідки, небезпека посилюється за ймовірності, що атомна зброя опиниться в руках якогось непередбачуваного диктатора або угрупування терористів-фанатиків.   

Тому Хіросіма й Нагасакі повинні залишитися в історії як застереження людству й нагадування, що атомна енергія повинна слугувати тільки для мирних цілей.