Кордон для радіації. Як відбувається радіаційний контроль на державному кордоні України

«На кордоні затримали радіоактивний вантаж». «Турист намагався провезти через кордон радіоактивні годинники». «Стаціонарна система моніторингу на пункті перетину кордону виявила перевищення радіаційного фону серед багажу». Такі повідомлення періодично з’являються на сайті Uatom.org завдяки пильності Державної прикордонної служби України в питанні протидії незаконному вивезенню чи ввезенню в Україну джерел іонізуючого випромінювання. Цей матеріал докладніше розповідає про те, як організований радіологічний контроль на державному кордоні України.

Кабінет Міністрів України визначає незаконний обіг радіоактивних матеріалів як перебування ядерних матеріалів, радіоактивних відходів та джерел іонізуючого випромінювання (окрім генеруючих технічних пристроїв, які створюють або за певних умов можуть створювати іонізуюче випромінювання) поза державними системами обліку і контролю радіоактивних матеріалів та/або системами їх фізичного захисту. Придбання, зберігання, використання, передача, видозмінення, знищення, перевезення і захоронення таких радіоактивних матеріалів без дотримання установлених законодавством вимог теж вважається незаконним обігом.

Хто подорожував за кордон, може згадати, як проходив (проїздив) крізь «рамку» — сканер стаціонарної системи автоматизованого контролю за переміщенням радіоактивних речовин і ядерних матеріалів. Автоматизована система спрацьовує, якщо радіаційний фон багажу чи вантажу перевищує природний.

Сканують багаж пішоходів і автомобілі стаціонарні портальні радіаційні монітори  TSA VM250, «Янтар 1-А» (для перевірки автомобілів) та TSA PM700 і «Янтар 1-П» (для пішоходів). Вони чутливі до випромінювання ізотопів плутонію-239, урану-235, плутонію-239 (з екрануванням). Наприклад, TSA VM250 здатен виявляти 1 г високозбагаченого урану, 10 г плутонію-239 при ймовірності виявлення 50% та достовірності 95%, якщо радіаційний фон становить 20 мкР/год. Щодо нейтронного випромінювання, то детектори можуть зафіксувати менше 200 г плутонію в ізоляційному контейнері, який знижує потік гамма-випромінювання до 1% від його неекранованого потоку.

Таким устаткуванням оснащено 82 пункти перетину державного кордону, з яких 62 — автомобільні, 1 — залізничний, 6 повітряний, 10 морські й 2 — поромно-річкові. Ще 13 стаціонарних систем залишилося на тимчасово окупованих територіях після початку війни з Російською Федерацією.

Стаціонарні системи контролю дозволяють мінімізувати негативний вплив людського фактора на процес виявлення радіоактивних матеріалів (корупційні ризики, помилки тощо) та забезпечують 100% контролю усіх об’єктів, які проходять сканування.

Але всього пунктів пропуску та пунктів контролю в Україні значно більше — 230 (в тому числі КПВВ з ОРДЛО). Тому там, де немає стаціонарних систем контролю, прикордонники проводять контроль вручну за допомогою портативних дозиметрів-радіометрів:

• Дозиметр МКС-05 TERRA;
• Дозиметр-сигналізатор ДКС-02ПН «Кадмій»;
• Дозиметр-сигналізатор пошуковий 1703ГНА компанії «Полімастер»;
• Дозиметр-радіометр МКС-07 «Пошук»; МКС-11ГН «Спектра»;
• Універсальний дозиметр-радіометр МКС-03.

Крім того, на трьох контрольних пунктах в’їзду-виїзду на межі з тимчасово окупованими територіями — «Мар’їнка» (Донецька область), «Станиця Луганська» (Луганщина) та «Каланчак» (Херсонщина на адмінмежі з Кримом) працюють мобільні системи радіологічного моніторингу.

Отже, якщо прилади сигналізують про те, що радіаційний фон чийогось багажу чи вантажу перевищує допустимий рівень, це означає, що вони містять джерело іонізуючого випромінювання. Треба уточнити, що радіологічний моніторинг на кордоні не розрізняє видів випромінювання — лише саму його наявність. Висновок про небезпечність підозрілого об’єкта, також можна скласти за такими характеристиками: зовнішній вигляд, наявність знаків чи написів про радіаційну небезпеку, фізичні та хімічні властивості.

Далі в такому випадку підозрілий предмет (вантаж) затримують і відповідний орган охорони кордону ДПСУ інформує пост Державної екологічної інспекції, місцеві органи влади та інші пов’язані державні органи (це можуть бути ДСНС, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, Держатомрегулювання).

Фахівці Держекоінспекції вже проводять первинне обстеження щодо виду випромінювання (альфа-, бета-, гамма-, рентгенівське) та його конкретного джерела й або дозволяють переміщення через кордон, або приймають рішення провести додаткову лабораторну експертизу вантажу чи взагалі вилучити його. Вилучені радіоактивні матеріали передають на зберігання до спецкомбінатів ДСП «Об’єднання “Радон”». За законодавством, працівники цього підприємства теж можуть бути залученими до радіологічного обстеження місця виявлення підозрілого матеріалу/об’єкта.

Які ж ДІВ найчастіше намагаються нелегально ввезти чи вивезти з України?

ДПСУ звітує, що за 2018—2019 роки й 10 місяців 2020-го її органи на пунктах пропуску виявили 19 ДІВ, 80% з яких — серед багажу пасажирів та в автомобілях. Здебільшого це елементи військових авіаційних приладів (годинники, висотоміри тощо) та інше промислове обладнання з радіонуклідами радянського виробництва.

Період	Харчі	Військове обладнання	Чорні метали	Прилади (інструменти)	Разом
2018	1	2	1	2	6
2019		5		5	10
2020 (10 місяців)		1		2	3
Разом	1	8	1	9	19

Боротьба з незаконним переміщенням радіоактивних матеріалів через державний кордон України відбувається у тісній співпраці із закордонними партнерами та Агентством зі скорочення військової загрози Міністерства оборони США в межах міжнародного проєкту «Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї та матеріалів масового знищення» та програми «Друга лінія оборони» Міністерства енергетики США.

Встановлення стаціонарних систем радіаційного моніторингу на пунктах перетину державного кордону теж стало наслідком співпраці України з Міністерством енергетики США протягом 2005—2020 років за програмою «Виявлення та припинення ядерної контрабанди».

Зобов’язання запобігати незаконному переміщенню ядерних матеріалів через кордон ДПСУ підтвердила в листопаді 2020 року, підписавши угоду з Національним агентством з ядерної безпеки США.

За угодою передбачається:

• встановлення систем радіаційного контролю на понад 90 міжнародних пунктів перетину кордону, аеропортах і портах на території України;
• облаштування системами радіаційного контролю пунктів пропуску на адмінкордоні з окупованими РФ територіями Автономної Республіки Крим й окремими районами Донецької та Луганської областей;
• розгортання 14 польових мобільних систем радіаційного моніторингу;
• навчання офіцерів правоохоронних служб боротьбі з незаконним переміщенням ядерних матеріалів;
• обслуговування систем радіаційного контрою та обладнання.

Чому важливо об’єднувати зусилля кількох країн та надавати одне одному допомогу? Радіоактивні матеріали можуть використовуватися міжнародними терористичними організаціями для виготовлення ядерних зарядів, «брудних бомб» і жодна країна не застрахована від того, що їх застосують проти неї. Організовані злочинні угрупування можуть займатися викраденням і незаконною торгівлею ядерними матеріалами чи ДІВ. Та й просто неконтрольовані ДІВ, які використовуються без дотримання всіх вимог безпеки, становлять небезпеку людському здоров’ю чи навіть життю.

Тому з допомогою надійних партнерів Україна продовжує вдосконалювати радіологічний контроль на своєму державному кордоні. Роботи ще достатньо: оснащення стаціонарними моніторами тих пунктів перетину державного кордону, де їх досі немає, поступова заміна моніторингових систем російського виробництва на західні аналоги, навчання військовослужбовців прикордонної служби тощо.

Матеріал підготовлений на основі статті заступника голови Державної прикордонної служби України генерал-майора Володимира Нікіфоренка Combating Illegal Movement of Radioactive Materials and Objects Across the State Border of Ukraine, опублікованої в науковому журналі «Ядерна та радіаційна безпека» (№ 1 за 2021 рік). Публікується з дозволу автора.