Споживча продукція із вмістом радіоактивних речовин: викинути не можна користуватися

Радіоактивність була відкрита відносно недавно, коли у 1896 р. французький учений Антуан Анрі Беккерель помітив, що фотоплівки, які перебували у одному згортку із солями урану, та до яких не було ані найменшого доступу світла, виявились засвіченими. Було встановлено, що існує таке явище, як самочинне випромінювання променів хімічним елементом, обумовлене розпадом його ядер, – а по-іншому і одним словом – радіоактивність.

Проте, факт відкриття не означає, що  явища не було раніше. Людина, як і все у світі, постійно перебуває під дією радіації природного (упродовж всього часу  біологічної еволюції) та штучного (упродовж  останніх 100 років) походження. Космічна радіація, сонячна радіація, радіація від цілого ряду хімічних елементів, що містяться у ґрунті та гірських породах, супроводжує нас постійно. Це – природна радіація. «Радіація – це факт нашого життя. Ми живемо у світі, в якому природна радіація присутня всюди. Світло і тепло, отримане внаслідок термоядерних реакцій на Сонці, необхідні для нашого існування. Природні радіоактивні речовини  присутні у довкіллі, і навіть наші тіла містять природні радіоактивні матеріали, такі як вуглець-14, калій-40 і навіть полоній-210, і це абсолютно нормально. Усе життя на Землі розвивалося в присутності цього випромінювання», – йдеться в оглядовому звіті МАГАТЕ «Радіація, людина та довкілля» (2004).

Як наголошують автори «Атласу природної радіоактивності Європи», «Громадськість переважно занепокоєна радіацією штучного походження, особливо пов’язаною із ядерними об’єктами та, безумовно, найбільший вплив має радіація натурального походження». Ба більше, природні радіонукліди, більшою чи меншою мірою, містяться в їжі та напоях. Рекордсменами серед продуктів харчування за вмістом радіонуклідів є банани, бразильські горіхи, пиво та ін. Проте це нормально та не становить жодної небезпеки.

Окрім природної радіації, розрізняють також радіацію штучного або техногенного походження, до появи якої певним чином причетна людина. Зазвичай, коли говорять про техногенне опромінення, то мають на увазі або техногенне підсилене опромінення від відвалів гірських порід, при видобутку урану, вугілля, виготовленні добрив, порцеляни тощо та аварійне опромінення, з яким людство зіштовхнулось під час аварій на Чорнобильській АЕС чи  Фукусімі-Даїчі, які пов’язані зі значними аваріями з подальшим радіоактивним забрудненням довкілля, але це – далеко не все, що потрібно знати про радіацію штучного походження.  Насправді джерел радіації штучного походження набагато більше і часто вони значно ближчі, ніж нам здається. «Штучні джерела включають медичне рентгенівське випромінювання, випадіння від випробувань ядерної зброї в атмосфері, викиди і скиди підприємств атомної галузі, промислові гамма-промені та різні предмети, такі як споживчі товари», – йдеться в оглядовому звіті МАГАТЕ «Радіація, людина та довкілля».

Техногенні радіонукліди можуть міститися і в продуктах харчування. В Україні, зокрема, внаслідок Чорнобильської катастрофи у довкілля потрапила значна кількість реакторних радіонуклідів, у тому числі й такі, що мають дуже тривалий період напіврозпаду, тому вони досі становлять небезпеку і будуть небезпечними ще упродовж багатьох років. Вони можуть потрапляти до продуктів харчування, які через їхній вміст можуть становити загрозу для здоров’я людей,  а відтак, вміст цих радіонуклідів контролюється на законодавчому рівні.

	Назва продукту	90Sr (Бк/кг, Бк/л)	137Cs (Бк/кг, Бк/л)
1	Хліб, хлібопродукти	5	20
2	Картопля	20	60
3	Овочі (листові коренеплоди, столова зелень)	20	40
4	Фрукти	10	70
5	М’ясо і м’ясні продукти	20	200
6	Риба і рибні продукти	35	150
7	Молоко і молочні продукти	20	100
8	Яйця (в одному яйці)	2	6
9	Вода	2	2
10	Молоко згущене і концентроване	60	300
11	Молоко сухе	100	500
12	Свіжі дикоростучі ягоди і гриби	50	500
13	Сушені дикоростучі ягоди і гриби	250	2500
14	Лікарські рослини	200	600
15	Інші продукти	200	600
16	Спеціальні продукти дитячого харчування	5	40

Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs  і 90Sr у продуктах харчування та питній воді (ДР-2006).

Зазвичай ми мало замислюємося про те, що існує також цілий ряд предметів споживчої продукції із вмістом радіоактивних речовин. Звісно, зараз нікому не спаде на думку додавати, скажімо, радій до фарби для ялинкових прикрас чи до засобів догляду за шкірою обличчя, проте так було не завжди. І дещо з того, що може чаїти у собі небезпеку, цілком може роками лежати у старих запилюжених валізах на антресолях бабусиних шаф.

Так, гортаючи сторінки архівних часописів, або ж просто «мандруючи Гуглом», можна натрапити на рекламні публікації перших десятиліть ХХ століття про радіоактивні дивовижі, на кшталт зубної пасти із вмістом торію (вона мала забезпечити кожному, хто її використовував, білосяйну посмішку, надійний захист від усіх бактерій, а заодно дарувати нечуваний заряд бадьорості та енергії). Пані та панянки намагались вберегти вроду і молодість завдяки дивовижному крему чи помади із цим радіонуклідом, а радій вважався надзвичайно корисним компонентом рецепту нової шоколадної плитки.

Радіоактивність була модною. Та, на щастя, більшість із чудодійних радіоактивних дивовиж коштувала надто дорого, щоб завоювати масмаркет. Проте історія зберегла для нас інформацію про деякі із них.

Так, зокрема, лікарі радили випивати щоразу після їжі вміст однієї такої пляшечки. До слова, у ній – 2 мкг радію-226, який при розпаді насичував воду життєдайним радоном, тим самим, для захисту від якого нині у всьому світі впроваджуються спеціальні програми, хоча, варто зауважити, що у Альпійських горах люди  продовжують насолоджуватись радоновими ваннами у підземних озерах.

Реклама крему для обличчя «Tho-Radia» із вмістом 0,5% хлористого торію и та 0,25%  броміду радію. Торгова марка була зареєстрована у 1932 році, а придбати такий крем можна було аж до 1960-их.

«Ощасливлювали» такою дивовижею не лише у розвинутих європейських країнах чи США, а навіть у СРСР, де, здавалось, громадяни перед усім мали будувати комунізм, а не витрачати час та ресурси на догляд за тілом та обличчям. У чудодійну силу нового дива не просто вірили, в цьому були переконані, і навіть реклама популярної води «Боржомі» аж до середини 60-х років містила знак радіації.

Епоха моди на радіоактивність скінчилась, як тільки зрозуміли, що те, що мало оздоровлювати, омолоджувати, покращувати та удосконалювати, насправді таким не було, ба більше – становило пряму небезпеку для життя та здоров’я. Одним із найгучніших скандалів, пов’язаним із застосуванням радіонуклідів у споживчій продукції, був пов’язаний із фабрикою United States Radium Corporation у місті Ориндж (США), де упродовж 1917-1926 рр. працівниці наносили позначки на циферблати годинників фарбою із вмістом радію, раз-у-раз змочуючи пензлики власною слиною (розповсюджена погана звичка багатьох художників), що призвело до серйозних проблем зі здоров’ям, а пізніше – судовим процесом та довічними виплатами постраждалим, які взявся виплачувати роботодавець. Це, треба сказати, не було поодиноким явищем. Щось подібне трапилось і в Німеччині на годинникових заводах…

Зараз усі розуміють, що джерела іонізуючого випромінювання та радіоактивні матеріали вимагають особливого поводження, контрольованого доступу до них. Створені спеціальні інституції на державному та міжнародному рівнях, що відповідають за це. Усі наявні джерела іонізуючого випромінювання  повинні бути чітко обліковані, регламентовано правила поводження з різними класами радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок використання ДІВ у медицині, науці, промисловості тощо. Хоча у світовій практиці були випадки, коли контроль над ДІВ втрачався і це мало фатальні для людей наслідки. Мабуть, чи не найпоказовіший і найтрагічніший випадок неправильного поводження з ДІВ трапився у Гоянії (Бразилія) в 1987 році.

 В Україні наразі за підтримки закордонних партнерів реалізуються програми з інвентаризації ДІВ, діє програма звільнення від кримінальної відповідальності осіб при добровільній здачі ДІВ, і є надія, що кількість втрачених ДІВ буде зведена до мінімуму.

Радіація у побуті і де її шукати

Проте не лише ДІВ та ряд споживчої продукції з минулого, про які згадувалось, містять радіонукліди. У деяких із них саме вміст радіоактивного компонента забезпечує його функціонал, або покращує його, у інших  радіоактивність зумовлена вмістом природних радіоактивних речовин. І не треба забувати, що навіть зараз можна придбати товари, які містять радіоактивні речовини, проте значно більший їх перелік може бути просто у вас вдома, залишившись у спадок від бабусь та дідусів.

Старі телевізори та монітори – у сучасних моделях телевізорів та моніторів із пласким екраном електронно-променеві трубки (ЕПТ) не використовуються, а тому вони не виробляють іонізуючого випромінювання. Проте цього не можна сказати про старі моделі, знайомі більшості із нас з дитинства, ЕПТ які генерували рентгенівське випромінювання, сила якого, проте, не створювала значного ризику для здоров’я на відстані понад 2 м.

Детектори диму – близько 80% стандартних детекторів диму містять деяку частку радіоактивного ізотопу,  (переважно америцію-241, а у старих радянських детекторах РИД-1– плутонію-239), який випромінює альфа- та бета-випромінювання. Ізотоп надійно ізольований та не становить небезпеки для життя та здоров’я при належному використанні, проте викидати їх у сміття разом з побутовими відходами, а тим більше – самостійно розбирати – не варто.

Фототехніка – скло об’єктивів деяких фотокамер, випущених переважно компаніями Kodak, Canon, GAF, Takumar, Yasinon, Flektogon, Minolta, ROKKOR, ZUIKO упродовж 1950-х-1970-х років, містить у своєму складі торій-232. Цей компонент дозволяє забезпечити високий показник заломлення при збереженні низької дисперсії. Підрахували, що фотограф-професіонал, який працює із подібною технікою, за 12 годин отримує 3600 мкР, а не 120, які отримав би, використовуючи інший, більш безпечний об’єктив. Якщо ж використовувати таку камеру не на постійній основі, а лише для кількох знімків, скажімо, на місяць, то така камера не загрожує життю та здоров’ю людини.

Перелік фотооб’єктивів із лінзами, що місять торій:

Canon FD 17mm f/4
Canon FD 35mm f/2.0 (versions from the early 1970’s)
Canon FD 55mm f/1.2 S.S.C. Aspherical (Measured at 46532 CPM @ front element )
Carl Zeiss Jena Pancolar 55mm f1.4 (measured at 2360 nSv/h)
Carl Zeiss Jena Pancolar 50mm f1.8 «Zebra»
Carl Zeiss Jena Biometar 80mm f2.8 «Zebra» “(Only P6 mount version )
Carl Zeiss Jena Flektogon 50mm f4 «Zebra» “(Only P6 mount version )
Focal (Kmart store brand) 35mm f/2.8
Fujica Fujinon 50mm f/1.4 non-EBC(Measured at 35137 CPM @ back element )
Fujica Fujinon 50mm f/1.4 EBC
GAF Anscomatic 38mm f/2.8 (GAF Anscomatic 726 camera)
Industar 61 L/Z MC (L is for Lanthanum — radioactive element)
Kodak Aero-Ektars (various models)
Kodak Ektanon 4-inch Projection Lens f/3.5
Nikkor 35mm f/1.4 (early variant with thorium glass elements)
Olympus Zuiko Auto-S 1:1,2/55 mm (first version with thorium glass elements)
Olympus Zuiko Auto-S 1:1,4/50 mm (only first version «Silvernose» is Radioactive)
Pentax Super Takumar 35mm f/2 (Asahi Optical Co.)
Pentax Super Takumar 50mm f/1.4 (Asahi Optical Co.)
SMC Takumar 35mm f/2.0 (Asahi Optical Co.)
Super Takumar 35mm f/2.0 (Asahi Optical Co.)
SMC Takumar 50mm f/1.4 (Asahi Optical Co.)
Super Takumar 50mm f/1.4 (Only latest Version 2)
Super Takumar 55mm f/1.8 (Asahi Optical Co.)
SMC Takumar 55mm f/1.8 (Asahi Optical Co.)
Super Takumar 55mm f/2.0 (Asahi Optical Co.)
SMC Takumar 55mm f/2.0 (Asahi Optical Co.)
SMC Takumar 85mm f/1.8 (Asahi Optical Co.)
Super Takumar 6×7 105mm f2.4 (Asahi Optical Co.)
Steinheil Auto-Quinon 55mm f/1.9 KE mount
Topcor RE GN 50/1.4 (Lanthanum glass)
Topcor UV 50mm f/2
Yashinon-DS 50mm f1.4 (Yashica) (Measured at 680 nSv/h)
Yashinon-DS 50mm f1.7 (Yashica) (Measured at 762 nSv/h)
Yashinon-DX 50mm f/1.4 (Yashica) (Measured at 1359 nSv/h)
Yashinon-DS-M 50mm f/1.4 (Yashica) (Measured at 572 nSv/h)
Yashinon-DS-M 50mm f/1.7 (Yashica) (Measured at 798 nSv/h)
Yashinon-DS-M 55mm f/1.2 (Yashica) (Measured at 1056 nSv/h)
Yashinon 55mm f1.2 (Tomioka) (Measured at 981 nSv/h)
Leitz Wetzlar Summicron 5cm f2 (M39)
Vivitar Series 1 28mm f1.9
Voigtlander 50mm Nokton Prominent
Zenitar-M 50mm f1.7 (Lanthanum glass)-

За інформацією camerapedia.wikia.com/wiki/Radioactive_lenses

Кераміка – керамічний посуд та кахлі можуть містити природний уран, торій та калій. Особливо це стосується глазурі деяких кольорів. Зазвичай кількість радіоактивних речовин у ній невелика та не становить серйозної небезпеки, проте слід мати на увазі, що красивий глазурований посуд, особливо антикварний або виконаний кустарним способом більше годиться для того, аби ним милуватися, ніж для того, щоб використовувати на кухні. Зокрема, майстри-керамісти із Коса не радять користуватися посудом власного виробництва для щоденного використання. Також старий посуд «Fiesta Ware», особливо покритий червоною глазур’ю, випущений до у період із 1936 до 1972 р., швидше за все містить оксид урану. Кисла їжа, яка знаходиться на такому посуді, може вступити у реакцію із радіоактивними речовинами глазурі, а пізніше – ці радіоактивні речовини із глазурі разом з їжею потраплять до кишково-шлункового тракту людини.

 

Скло – деякий скляний посуд, особливо жовтуватого або зеленуватого кольору, його ще називають «вазеліновим» або «канарковим», виготовлявся із додаванням оксиду урану або уранату натрію. Якщо посвітити на виріб із такого скла ультрафіолетовим світлом, воно красиво засяє, що особливо цінується колекціонерами. З такого скла виготовляли не лише посуд, але й прикраси, статуетки тощо. Проте не лише «вазелінове» скло може містити радіоактивні речовини. Іонізуюче випромінювання уранового скла фіксується навіть побутовим дозиметром. Інтенсивність випромінювання залежить від того, яка частка і якого саме уранового складника входить до складу скломаси. Якщо його частка складає до 6%, то виріб даватиме гамма-випромінювання, трохи вище за природний фон, і бета-випромінювання, що перевищуватиме норму в десятки разів. Не варто також забувати, що домішки урану може містити також столовий та ювелірний кришталь, і що навіть у звичайному склі може бути досить значна кількість калію-40 або торію-232.

Гранітні стільниці, каміни, сходи та підвіконня – граніт сам по собі є джерелом природної радіації. Він містить уран та торій, які є в магмі, з якої, зрештою він і утворюється. Граніт із різних родовищ може мати різний рівень радіоактивності. Спеціалісти поділяють природний граніт на 5 груп за рівнями радіоактивності. Матеріал з високим рівнем радіоактивності ніяк не використовується, з нижчим застосовують для дорожнього будівництва та підземних споруд, а найбезпечніший – для будівництва та оздоблення житлових приміщень та виробів, які використовуються у них. НРБУ встановлює допустимі рівні активності для житла, доріг та використання за межами населених пунктів, і цим у жодному разі не можна нехтувати.

Облицювальна плитка – облицювальна плитка, якою обкладені підлога та стіни ванної кімнати чи кухні, теж може чаїти у собі радіаційну небезпеку. Причиною цьому є глина, з якої її виготовлено. Якщо радіаційний фон родовища глини високий, або містить природні радіоактивні домішки, то вироби з неї будуть радіаційно небезпечними. Аби бути впевненим у тому, що ваша плитка якісна – краще просити у продавця відповідні документи на товар.

Мінеральні добрива – мінеральні добрива можуть бути радіоактивними через вміст калію, який сам по собі є радіоактивним, або фосфору, який може бути отриманим із фосфатної руди із вмістом урану. При переробці фосфоритної руди на фосфатні добрива, є ризик, що у кінцевому продукті буде міститися певна кількість радію-226, який, після його використання, зрештою, може  бути виявлений у овочах.

Іноді для регуляції кислотно-лужного балансу орних ґрунтів застосовують відходи ТЕС, які працюють на вугіллі та відходах деревини. Проблемою є те, що у цих золошлаках концентрація радіоактивних речовин у порівнянні із висхідним паливом, зазвичай збільшується. Після спалювання в золі залишаються майже всі ізотопи урано-радієвої та торієвої груп, які є в вихідному вугіллі, загалом золошлаки класифікують як  дуже низькоактивні радіоактивні відходи.

Ще одним способом використання отриманої золи є додавання її у будівельні суміші, і якщо не контролювати це, то ситуація може складатися не надто оптимістично.

Годинники, авіаційні прибори, морські годинники та под. – у радянські часи випускали досить багато будильників, авіаційних (типу АЧС), військових, морських годинників із позначками, нанесеними радіоактивною світломасою – світлосумішшю постійної дії переважно – із вмістом радію-226, який викликав свічення другого складника світлосуміші – сульфіду цинку, були надзвичайно популярними.  Ці годинники, як відомо, застосовували не лише в бронетехніці, на бортах літаків чи в капітанських каютах, але і у звичайних вітальнях, робочих кабінетах, спальнях і навіть дитячих кімнатах. З часом радіоактивна світломаса в них робилась крихкою, осипалась, тим самим збільшуючи ризик небезпечного впливу на організм.

Наручні годинники – деякі наручні годинники, особливо старих моделей марок «Урал», «Кама», «Победа», «Спортивные» та ін., на циферблатах яких наявні компоненти, які світяться у темряві, містять невелику кількість тритію або прометію-147, а годинники, були випущені до 1970 р., можуть містити радій-226. Для того, аби часточки небезпечної фарби не потрапили на шкіру або до дихальних шляхів, краще не намагатись зняти з циферблату захисне скло.

Ялинкові прикраси часів СРСР –  у період з 1940 р. до 1950 р. світлосуміш постійної дії застосовували не лише у військовій сфері чи у виробництві годинників. Не зважаючи на небезпеку від іонізуючого випромінювання, її активно використовували навіть для оздоблення ялинкових прикрас. Світлосуміші під час розпису ялинкових іграшок не шкодували, а відтак потужність еквівалентної дози могла досягати десятків мікрорентген на годину. Вона, на відміну від циферблатів годинників не була нічим захищена, осипалась, а відтак – потрапляла на руки, до шлунково-кишкового тракту, дихальних шляхів. Далі внаслідок розпаду радію-226  утворювався радон-222, який накопичувався у кімнаті,  утворювались інші небезпечні гази,  серед яких – полоній-210. Якщо врахувати, що в зимовий період далеко не всі поспішають провітрювати приміщення, рівень небезпеки зростав.

Компаси – на території колишнього СРСР чи не найпоширенішими були компаси Адріанова, у яких (особливо у більш ранніх зразках) позначки та кінець магнітної стрілки був покритий світлосумішшю постійної дії, яка містила побічні продукти хімічного очищення природного урану, переважно на основі сполук радію-226. Оскільки дана модель має негерметичний корпус, радіоактивний пил висипався назовні. Є також моделі, де радіоактивна фарба просто нанесена на поверхню нічим не захищеного корпусу. Перевищення природного фону  коло них коливається від 10 до 500 разів. Потужність дози окремих екземплярів перевищує 5 000мкР/г.

Таблички із знаком «Вихід», дрібнички, які світяться у темряві – наразі СПД з радієм не застосовують, використання радієвовмісної фарби заборонено, а до складу поширеної на сьогодні СПД входить тритій – радіоактивний ізотоп водню, який вважається більш безпечним, проте складнішим для отримання і досить дорогим – його ціна доходить до 30000 доларів за грам. Та  пильності з предметами, де він використовується, втрачати все одно не можна, адже шматочки тритієвмісної суміші можуть відшаровуватись, викришуватись та забруднювати приміщення, де вони знаходяться.

Деякі таблички із знаком «Вихід», які розміщують у громадських місцях, містять радіоактивний газ тритій, завдяки якому вони мають властивість світитися в темряві без використання електроенергії. Тритій випромінює бета- частинки, викликаючи свічення світловипромінюючої сполуки. Ці таблички не становлять небезпеки, проте їх не можна викидати у смітник як звичайне побутове сміття.

Люмінесцентні лампи – стартери деяких люмінесцентних ламп містять циліндричну колбу невеликого розміру, у якій міститься не менше 15 нанокюрі криптону-85, бета-та гама випромінювачі із періодом напіврозпаду 10,4 року. Люмінесцентна лампа не становить небезпеки, поки вона ціла та незламана.

Дорогоцінні та напівдорогоцінні камені – деякі із природних дорогоцінних та напівдорогоцінних каменів, такі як, наприклад, циркон, радіоактивні самі по собі. Ще один із потенційно небезпечних мінералів – чароїт. Він може бути радіоактивним через вміст торію та урану. Однією із ознак можливого підвищеного радіоактивного фону є наявність у камені темних або навіть чорних включень, тому якщо у вас є вироби із чароїтом – краще показати їх спеціалісту. Нейтронне опромінювання – так зване «нейтронне облагороджування каменів» застосовують також в ювелірній справі для посилення кольору каменів, зокрема – берилу, турмаліну, топазу та інших. А цим не варто нехтувати, адже ювелірні вироби зазвичай торкаються шкіри.- Для того, щоб зменшити шкідливий влив таких прикрас, зазвичай камені після нейтронного облагороджування деякий час витримують перед реалізацією, однак не всі виробники повідомляють покупців про те, що сировина пройшла такий спосіб «покрашення», інформація про це не завжди зазначена на етикетках та супровідних сертифікатах дорогоцінних каменів. Тож для того, щоб бути впевненим у безпечності власних прикрас, краще їх перевірити у спеціалістів-гемологів.

Зубні коронки та вініри – ще до 1980-х років зубні техніки застосовували для надання порцеляновим коронкам та вінірам білизни та полиску, до суміші стоматологічної порцеляни додавали  трохи природного урану та оксидів металів. Цю технологію було запатентовано ще у 1942 році, і хоча пізніше природний уран замінили збідненим,  до складу маси почали додавати ще й цезій. Такі вироби піддавали ротову порожнину досить суттєвому опроміненню. Наразі подібна технологія не застосовується.

Наповнювач для котячого туалету – один із найбільш радіоактивних предметів у вашому домі. Основним його компонентом є бентонітова глина, яка місить сліди природного урану, а відтак є потенційно небезпечною. Дослідник з Окриджської лабораторії підрахував, що американські споживачі щороку купують 22 680 кг урану і 54 430 кг торію у вигляді наповнювача для котячого туалету.

Крейдований журнальний папір – для надання глянцевості журнальному паперу часто використовують каолін, який містить радіоактивні елементи – уран і торій, проте їх кількість така мала, що не може завдати жодної шкоди.

Антикваріат «чорнобильського походження» – проблема, яка значною мірою стосується саме України. Внаслідок аварії на ЧАЕС значна частина речей, що мають культурну, історичну або й просто матеріальну цінність, була забруднена радіонуклідами, подекуди настільки сильно, що, без перебільшення, перетворилась на РАВ. В силу поширення сталкерства та інших негативних постчорнобильських явищ, речі «чорнобильського походження» опиняються на антикварних та стихійних ринках. Покупці, а часто й продавці, навіть не підозрюють про рівень небезпеки, який вони становлять.

Газові ліхтарі –  проблема, не зовсім характерна для українських реалій, проте досі актуальна подекуди в європейських містечках. Деякі корпуси вуличних газових ліхтарів генерують світло шляхом нагрівання торію-232, проте коли їх не використовують як основне джерело світла, значної небезпеки для здоров’я вони не несуть.

І що з цим робити? Коментарі спеціаліста

 На щастя, мода на радіоактивність минула. Проте, «як не дивно, є люди, які навмисне колекціонують речі, які містять радіоактивні речовини», – розповідає начальниця відділу аварійної готовності та радіаційного моніторингу ДНТЦ ЯРБ Юлія Балашевська. Фахівчиня наголошує: «Хочеться застерегти наших читачів від біди та нагадати, що краще не робити цього. Також не радимо купувати будь-що на «блошиних» ринках, де, не плануючи та не сподіваючись,  можна придбати джерело іонізуючого випромінювання і нажити собі зайвого клопоту. Якщо є сумніви щодо радіаційної небезпеки тих чи інших предметів, краще зателефонувати до ДСНС, де зможуть зорієнтувати, що робити з цими предметами. Усі ми знаємо, що коли розбивається ртутний термометр у приміщенні, – це проблема, але наявність у кімнаті, скажімо, годинника із радієм, проблема не менш серйозна. Про небезпечність ртуті ми знаємо з дитинства, а про небезпечність радіоактивних речовин, які можуть міститися у предметах домашнього вжитку, можемо навіть не здогадуватися».

Дуже важливо також уникати використання радіоактивних будівельних матеріалів. Тому, якщо ви плануєте ремонт у житлових приміщеннях, у жодному разі не нівелюйте питання радіаційного контролю природного каменю, керамічної плитки тощо. Юлія Балашевська зауважує: «Не просто так природні будівельні матеріали класифікуються за рівнем ефективної радіоактивності. Коли якісь матеріали призначені для зовнішнього оздоблення чи, скажімо, для покриття вуличних доріжок, то в жодному разі не можна їх застосовувати всередині приміщень, особливо житлових, адже у 99% випадків це означає, що вміст природних радіонуклідів там вищий, ніж у того класу природних матеріалів, які можна використовувати для внутрішніх робіт». 

Може, ознайомившись із матеріалом, ви передивитесь бабусині ялинкові іграшки на горищі та не будете, навіть із найсентиментальніших почуттів, вішати на ялинку ті, що «світяться без світла», або віддасте нарешті старий годинник та компас спеціалістам, які відповідають за поводження з подібними речами. Обираючи матеріали для ремонту, запитаєте у продавців про належні сертифікати, а знайшовши у закинутому цеху недіючого заводу підозрілий металевий предмет, викличете, принаймні, поліцію, а не понесете його до пункту прийому брухту.

Працюючи над темою, ми розуміли, наскільки вона важлива, адже поруч із кожним із нас, поруч із дорогими нам людьми, можуть бути потенційно небезпечні речі. Ми ставили собі за мету попередити читачів та закликати до пильності, адже людське тіло жодним чином не здатне відчути дію радіації, окрім надто високих доз, коли у роті з’являється легкий металевий присмак, а ніс починає вловлювати запах озону. Тож якщо будь-який предмет, який знаходиться у вас вдома, у дворі чи деінде, викликає у вас підозру щодо радіоактивності – не соромтесь звертатись до спеціалістів, адже саме ваша пильність здатна вбереги життя та здоров’я  не лише вам, але й іншим людям.

«Наразі можна сказати, що радіація – стихія уже приборкана: ми загнали її у певні рамки, ми про неї багато знаємо та можемо певним чином її контролювати, навіть генерувати, але слід пам’ятати, що «приборканість» не означає «відсутність небезпеки». Тільки контроль і розумне використання вбереже від лиха. І говорячи про радіоактивність у побуті, хочу нагадати, що, в першу чергу, кожен  має берегтися сам», – підбиває підсумки Юлія Балашевська. 

Редакція вебсайту Uatom.org