Електромагнітне випромінювання – безпечно чи ні?

Усе живе на Землі залежить від електромагнітного випромінювання від Сонця і Землі, необхідного для здійснення фотосинтезу в рослинах чи біосинтезу в зоопланктоні – основній ланці ланцюга живлення в океані.

Крім іонізуючого випромінювання, безпекою якого опікується Держатомрегулювання в рамках системи регулювання ядерної та радіаційної безпеки, існує широкий діапазон випромінювань, відомих під загальною англійською назвою «radiation», які розрізняються довжиною хвиль, інтенсивністю та потужністю енергетичного впливу на довкілля та біоту.

Очі людей та деяких тварин пристосовані, щоб сприймати лише окрему ділянку спектру сонячного електромагнітного випромінювання – світло, що складається з видимих частин широкого діапазону частот. Майже всі види викопного палива, яке використовує сучасне суспільство, — газ, нафта та вугілля, — це накопичені форми енергії, отримані від Сонця у вигляді електромагнітного випромінювання мільйони років тому.

За Британською енциклопедією, «електромагнітне випромінювання це – потік енергії, який рухається зі швидкістю світла через вільний простір або матеріальне середовище у вигляді електричних та магнітних полів. За квантовою теорією, електромагнітне випромінювання — це потік фотонів, що рухаються зі швидкістю світла через простір».

У Енциклопедії сучасної України електромагнітне випромінювання визначається як «електромагнітні хвилі, випромінювані зарядженими частинками, атомами, молекулами, антенами та іншими випромінювальними системами».

Щоб зрозуміти, що таке електромагнітне випромінювання та як воно виникає, потрібно окреслити значення електромагнітного поля (ЕМП). У підручнику для студентів вищих навчальних закладів «Основи охорони праці» І. В. Шудренко наведено таке визначення електромагнітного поля: «це фізичне поле, що взаємодіє з електрично зарядженими тілами».

На сьогодні властивості електромагнітного випромінювання використовуються у інтернет-, радіо- та мобільному зв’язку, телебаченні, радіолокації та радіонавігації, у медицині, а також у металургійній, деревообробній, текстильній, легкій та харчовій промисловостях.

Види електромагнітного випромінювання

Розрізняють 7 видів електромагнітного випромінювання. Спільним для них є те, що всі вони створюються електричними зарядами, а різниця між ними залежить від того, в якому середовищі та за яких обставин заряди можуть реагувати на частоту випромінювання.

У діапазоні до 1012 герц електромагнітного спектра рух вільних електричних зарядів або електронів у металевих компонентах антен та просторі спричиняє появу радіохвиль, радіолокаційних хвиль та мікрохвиль. На вищих частотах (від 1012 до 5070 герц) інфрачервоної спектральної області рухомі заряди насамперед характеризуються за рухом молекул атомів в речовині. Електромагнітне випромінювання від спектральної області видимого світла до рентгенівського випромінювання мають частоти, які відповідають зарядам всередині атомів. Гамма-випромінюванню відповідають значення всередині атомних ядер.

Усе вищесказане свідчить про те, що іонізуюче випромінювання – це складова частина більш широкого діапазону електромагнітних випромінювань на Землі, оскільки частина космічного випромінювання відхиляється або поглинається ЕМП планети та шаром атмосфери.

Отже, серед видів електромагнітного випромінювання виділяють:

• радіохвилі;
• мікрохвилі;
• інфрачервоне випромінювання;
• видиме світло;
• ультрафіолетове випромінювання;
• рентгенівське випромінювання;
• гамма-випромінювання.

Також електромагнітне випромінювання поділяють на іонізуюче (рентгенівське та гамма-випромінювання) та неіонізуюче, яке не може іонізувати речовину, оскільки його ЕМП не здатні розривати зв’язки у молекулах.

У цьому матеріалі ми детально розглянемо види неіонізуючого електромагнітного випромінювання, з якими найчастіше зіштовхуємося на роботі та у побуті, та їхній вплив на організм людини, адже повсякденне життя вже важко уявити без мобільних телефонів, радіо і телебачення, комп’ютерів тощо. З розвитком технологій стає актуальним питання електромагнітного забруднення. За «Енциклопедією сучасної України», електромагнітним забрудненням називають «вид фізичного забруднення, що виникає унаслідок змін електромагнітних властивостей середовища, спричинених перевищенням рівня електромагнітного фону». У 1995 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) офіційно запровадила термін «глобальне електромагнітне забруднення довкілля» та включила його до переліку пріоритетних проблем людства, адже кожні десять років його рівень зростає у 10-15 разів.

Наразі у сучасному світі уникнути контакту з електромагнітним випромінюванням майже неможливо. Проте варто зазначити, що навіть у межах одного будинку чи квартири рівні електромагнітного забруднення можуть варіюватися та змінюватися з часом. Фактична напруженість поля в конкретному місці залежить від кількості та видів джерел, а також від відстані до джерела. Інтенсивність ЕМП від різних приладів може бути різною залежно від моделі. Наприклад, різні моделі фену одного виробника можуть генерувати різні за інтенсивністю ЕМП. Слід також зазначити, що деякі органи тіла людини більш чутливі до впливу електромагнітного випромінювання, ніж інші.

Радіочастотне випромінювання

Радіочастотне випромінювання використовують для передачі радіо-, теле- та мобільного сигналу. Залежно від довжини хвилі їх поділяють на довгі хвилі, середні хвилі, короткі хвилі.

Усі сучасні передавачі теле- та мобільного телефонного сигналу працюють в ультракороткому діапазоні. Вони суттєво поглинаються атмосферою, а тому потребують наявності ретрансляторів, які працюють у зоні прямої видимості.

Міжнародне агентство з дослідження раку Всесвітньої організації охорони здоров’я класифікує радіочастотні ЕМП як такі, що можуть бути канцерогенними для людей, та відносять їх до групи 2B.

З розвитком та поширенням wi-fi-технології постало питання можливого шкідливого впливу цього випромінювання на здоров’я. Ця технологія дозволяє під’єднати електронні пристрої до мережі за допомогою радіохвиль або радіочастотної електромагнітної енергії, що практично усувають потребу в мережевих кабелях. Варто сказати, що випромінювання, яке здійснюють wi-fi-пристрої, належить до радіочастотного. Згідно з дослідженнями ВООЗ, немає достовірних наукових доказів, що слабкі радіочастотні сигнали від wi-fi-пристроїв несприятливо впливають на здоров’я.

Наразі все більшого поширення набувають бездротові мобільні та телекомунікаційні технології, хоча вони з’явилися ще у 1980-х роках. І вже йдеться про впровадження 5G покоління зв’язку в Україні.

За рішенням Кабінету міністрів України, тендер на видачу ліцензій з користування радіочастотами 5G зв’язку відбудеться у лютому 2022 року. Відповідно, вже зовсім скоро українцям також буде доступний 5G зв’язок. Щодо електромагнітного випромінювання, пов’язаного із поширенням цієї технології, то генеральний директор Українського державного центру радіочастот вказує, що реалізація 5G передбачає використання радіочастот діапазону до 80 ГГц, на відміну від ранніх поколінь мобільного зв’язку, які використовували 700-2700 МГц. Для дотримання санітарних норм встановлюються базові допустимі норми випромінювання. Такою нормою в діапазоні мобільного зв’язку є густина потоку енергії (ГПЕ), яка характеризує кількість енергії, що протікає за одиницю часу через одиницю площі, що потенційно може впливати на тіло людини. Діюча норма в Україні – 10 мкВт/см² (0,1 Вт/м²). Для порівняння: в країнах Скандинавії ця норма – 100 мкВт/см² (1 Вт/м²), у Канаді – до 1000 мкВт/см² (10 Вт/м²).

Варто зауважити, що однією з особливостей мереж 5G є можливість спрямовувати промінь для кожного користувача, причому так, щоб цей промінь не перетинався з іншим. Ця технологія дозволяє вирахувати місцезнаходження користувача, зокрема й за допомогою відбитих променів, наприклад, від поверхні будівель. Так само здійснюється і обмін інформацією безпосередньо з ним, що дозволяє зменшити вплив ЕМП на людей та довкілля.

Згідно з ст. 12 п. 2 Закону України «Про радіочастотний ресурс України»: «Органом державного регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації. У ст. 16 вказано, що за  розподіл радіочастот відповідає державне госпрозрахункове підприємство «Український державний центр радіочастот».

 Електромагнітне випромінювання улюблених гаджетів

Мобільні телефони є найпоширенішим на сьогодні джерелом радіочастотного ЕМП, проте за інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я, дані про шкоду для здоров’я, викликані користуванням мобільними телефонами, відсутні.

Випромінювання мобільних телефонів знаходиться у низькочастотній області електромагнітного спектра. У щорічному огляді громадського здоров’я «Пухлини головного мозку та слинних залоз і використання мобільних телефонів: оцінка доказів різних епідеміологічних досліджень» за 2019 рік вказано, що телефони другої, третьої та четвертої генерації (2G, 3G, 4G) випромінюють радіочастоти в діапазоні 700-2700 МГц, а п’ятої генерації (5G) – до 80 ГГц.

У квітні 2021 Управління радіаційної безпеки Швеції опублікувало п’ятнадцятий щорічний звіт наукової ради з електромагнітних полів, в якому було підсумовано результати наукових досліджень про вплив ЕМП на людський організм. Зв’язок між пухлинами головного мозку та використанням мобільних телефонів відповідає результатам попередніх досліджень та вказує на те, що радіохвилі від мобільних телефонів не становлять небезпеки.

Проте варто зазначити, що доведений вплив мобільних телефонів та смартгодинників можуть впливати на кардіостимулятори чи інші імплантовані медичні пристрої, оскільки вони генерують високочастотні магнітні поля. Після виходу на ринок Apple iPhone 12, який має потужний магніт для швидкого бездротового заряду MagSafe, кардіолог Інституту кардіології та судин Генрі Форда Гурджіт Сінгх провів дослідження, під час якого iPhone наблизили до грудей пацієнта з імплантованим кардіодефібрилятором. Внаслідок наближення імплантований пристрій вимкнувся, проте, коли телефон забрали, він знову нормально запрацював. Дослідження було опубліковано у журналі «HeartRhythm» 4 січня 2021 року, після чого компанія Apple опублікувала перелік пристроїв, що містять в собі магніт.

Управління з продовольства і медикаментів США також здійснило тестування деяких пристроїв з високою напруженістю магнітного поля і підтвердило справедливість результатів зроблених досліджень. Саме тому рекомендовано не носити мобільні телефони та аксесуари безпосередньо над імплантованим медичним пристроєм, тримати їх краще на відстані 6 дюймів (15,24 см).

Австралійське агентство з радіаційного захисту та ядерної безпеки пропонує три способи зменшення дії радіочастотного електромагнітного випромінювання:

1. Відстань

Найефективніший спосіб зменшити випромінювання – збільшити відстань між мобільним телефоном та людиною. Це можна зробити за допомогою дротових навушників та використання режиму гучномовця під час телефонних розмов, віддаючи перевагу текстовим повідомленням, а не дзвінкам, а також тримаючи великий палець між телефоном і вухом для уникнення безпосереднього контакту.

2. Час

Зменшити час випромінювання можна, записавши короткі голосові повідомлення, особливо якщо не використовується режим гучномовця.

3. Потужність телефонного сигналу

Зазвичай телефон здійснює менше випромінювання у місцях з хорошим сигналом, ніж зі слабким, тому необхідно уникати використання телефону в місцях зі слабким сигналом (наприклад, у ліфтах або транспорті) та користуватися у місцях з хорошим сигналом.

Рентгенівське випромінювання… вдома?

Слід зауважити, що одним із видів електромагнітного випромінювання, з яким можна зіштовхнутися у побуті, є рентгенівське. Воно виникає за умови різкого гальмування електронів у матеріальному середовищі або під час взаємодії гамма-випромінювання з матеріалами. У старих моделях телевізорів з електронно-променевою трубкою багато компонентів працювали під напругою кілька тисяч вольт, тобто могли випромінювати рентгенівські промені, що виходять із телевізійного приймача або електронно-променевої трубки. Проте випромінювання від них не здатне було завдати шкоди глядачу.

Як повідомляє Управління з продовольства і медикаментів США, вчені не виявили конкретних наслідків для здоров’я від тривалого впливу низькочастотного електромагнітного випромінювання. Також важливо наголосити, що сучасні телевізори з рідкокристалічними або плазмовими дисплеями не можуть випромінювати рентгенівське випромінювання, а отже радіаційної небезпеки не становлять.

Спектр сонячного випромінювання

Видиме випромінювання

Сонячне світло складається із інфрачервоного (теплового), видимого, та ультрафіолетового проміння. У спектрі інфрачервоне випромінювання перебуває у низькочастотному діапазоні, ультрафіолетове – у високочастотному, а видиме для людського ока випромінювання знаходиться між ними.

Інфрачервоне випромінювання

Інфрачервоне випромінювання – частина електромагнітного спектра з довжиною хвилі 700 нм – 1 000 мкм. Ми відчуваємо інфрачервоне випромінювання щодня у вигляді тепла, тому що інфрачервоні хвилі – теплові. Інфрачервоне випромінювання поділяється на три діапазони:

• A (ближній інфрачервоний): 760 і 1400 нм
• B (середній інфрачервоний): 1400 і 3000 нм
• C (далека інфрачервона область): 3000 нм і 1 мм

Джерела інфрачервоного випромінювання можуть бути як природними – Сонце, наприклад, так і штучними. До штучних джерел інфрачервоного випромінювання можна віднести всі поверхні, температура яких вища за температуру поверхні, що піддається впливу, – нагрівальні пристрої та інфрачервоні лампи, що використовуються в побуті, в інфрачервоних саунах та в медичних цілях. Окрім теплових об’єктів, до штучних джерел також належать інфрачервоні світлодіоди (LED) та лазери. Світлодіоди – це невеликі недорогі оптоелектронні пристрої, виготовлені з напівпровідникових матеріалів таких, як арсенід галію. Інфрачервоні лазери з оптичним наповненням були розроблені з використанням діоксиду вуглецю та монооксиду вуглецю. 

Лазерна технологія полягає у посиленні світлового пучка вимушеним випромінюванням. Лазери одного із основних типів складаються із герметичної трубки, яка містить пару дзеркал, і лазерного середовища, що збуджується енергією, наслідком чого стає поява видимого світла або ультрафіолетового чи інфрачервоного випромінювання.

У побуті застосування лазера можна знайти в частині аудіо-, відео- та комп’ютерного обладнання (наприклад, CD, DVD, Blue Ray, HD) або інших програвачах та записувальних пристроях для оптичних дисків; принтерах, копіювальних апаратах, факсах.

Інфрачервоне випромінювання: в чому небезпека?

Інфрачервоне випромінювання, пронизуючи шкіру та очні яблука людини, проникає на різну глибину: від декількох міліметрів через тип А інфрачервоного випромінювання до поверхневого поглинання через тип С.

Больові рецептори в тілі людини здатні реагувати на дію високих температур та яскравого світла, захищаючи таким чином людину від шкідливого впливу інфрачервоного випромінювання, яке проявляється через термічне пошкодження тканин, значно опосередковане молекулами води, а також змінами в структурі білка. Найбільш вразливі до дії інфрачервоного випромінювання очі. Рогівка, райдужна оболонка, кришталик та сітківка дуже чутливі до термічних ушкоджень різних ступенів. Коли рогівка поглинає інфрачервоне випромінювання, воно перетворюється на тепло та передається лінзі. Агрегація білків кришталика після багаторазового впливу високої температури може спричинити помутніння кришталика та навіть катаракту, що часто зустрічається у склодувів, сталеварів та металістів.

Тривалий вплив інфрачервоного випромінювання на шкіру, навіть без утворення опіків, наприклад, після кількох років впливу відкритого вогню на шкіру, може спричинити появу червоно-коричневих плям на шкірі. Однак, за даними Міжнародної комісії з захисту від неіонізуючого випромінювання, інфрачервоне випромінювання не призводить до онкологічних захворювань шкіри.

Ультрафіолетове випромінювання

Ультрафіолетове випромінювання – частина електромагнітного спектра з довжиною хвилі 200-400 нм, яка складає близько 5% потоку сонячного випромінювання.  Природними джерелами ультрафіолетового випромінювання є зірки, туманності, блискавки, вогні святого Ельма.

Джерелами штучного ультрафіолетового випромінювання є ультрафіолетові ртутні, металгалогенові, водневі, ксенонові та інші газорозрядні лампи. У побуті ультрафіолетові лампи використовують для полімеризації декоративного манікюрного покриття, стимулювання росту рослин тощо.

Мікрохвильове випромінювання в побуті

Першим, хто зрозумів, що електромагнітні хвилі можна використовувати для нагрівання та приготування їжі, був Персі Спенсер. Під час свого дослідження електромагнітних хвиль у 1940-х роках, ставши біля магнетрона (генератора коливань мікрохвильового діапазону), він помітив: цукерка в його кишені розтала. І вже у 1945 році була винайдена перша мікрохвильова піч. Американський інженер Веннівер Буш сказав: «Спенсер заслуговує на повагу кожного фізика в країні не лише за свою винахідливість, але й за те, що дізнався про фізику, поглинаючи її через шкіру».

Як працює мікрохвильова піч? Мікрохвилі у ній виробляються за допомогою електронної трубки – магнетрона, тоді відштовхуються від внутрішнього металевого або керамічного покриття печі, після чого поглинаються їжею. Мікрохвилі викликають вібрації молекул води у продуктах, виробляючи тепло для приготування страви. Саме тому продукти з високим вмістом води, наприклад, свіжі овочі, у мікрохвильовці готуються швидше.

Варто зазначити, що мікрохвилі генеруються в мікрохвильових печах лише під час увімкнення в мережу та припиняють своє існування після припинення подачі електроенергії і тому жодним чином не залишаються в їжі. Також вони не роблять їжу чи піч радіоактивними. Є докази того, що поживний вміст деяких продуктів може дещо більше змінюватися під час приготування у мікрохвильовій печі, ніж, скажімо, під час приготування страв на газовій плиті чи у печі, але немає жодних доказів того, що їжа, приготована в мікрохвильовій печі, шкідлива для здоров’я.

Управління з продовольства і медикаментів США повідомляє, що більшість травм, отриманих від користування мікрохвильовими печами, не пов’язані з випромінюванням. Це, зокрема, теплові опіки від гарячих контейнерів, перегрітих продуктів або через вибух рідин. Однак, траплялися поодинокі випадки променевого ураження через незвичайні обставини або неправильне обслуговування та наявність отворів або пошкодження дверних петель, засува чи ущільнювача.

Для того, аби користування мікрохвильовкою не завдало шкоди здоров’ю, Управління з продовольства і медикаментів США рекомендує

• дотримуватися інструкції з експлуатації та заходів безпеки, які надає виробник конкретної моделі печі;
• використовувати спеціальний безпечний посуд, призначений для мікрохвильових печей;
• не вмикати мікрохвильову піч, якщо двері міцно не закриваються або пошкоджені;
• зупинити роботу мікрохвильової печі, якщо вона продовжує працювати з відкритими дверима;
• не стояти безпосередньо навпроти увімкненої мікрохвильової печі (і не дозволяти цього дітям);
• не нагрівати воду чи рідини в мікрохвильовій печі довше, ніж рекомендовано в інструкції виробника;
• деякі печі не можна вмикати порожніми, тому слід знайомитися з інструкцією з експлуатації конкретної печі;
• постійно очищувати піч всередині та зовні з використанням м’яких мийних засобів та без дротяної губки чи інших абразивних матеріалів.

Електромагнітна гіперчутливість – явище нашого часу?

За даними ВООЗ, у зв’язку зі зростанням кількості різних джерел ЕМП, люди повідомляли про проблеми зі здоров’ям, спричинені дією ЕМП. Таку ймовірну чутливість називають «електромагнітною гіперчутливістю».

Серед симптомів, пов’язаних з дією ЕМП, називають такі:

• дерматологічні (почервоніння, поколювання та відчуття печіння);
• неврастенічні та вегетативні (стомлюваність, складнощі труднощі з концентрацією уваги, запаморочення, нудота, пришвидшене серцебиття, травні розлади).

Передбачається, що симптоми можуть з’являтися й через інші фактори навколишнього середовища, а не під впливом ЕМП, наприклад: мерехтіння флуоресцентних ламп, відблиски та інші проблеми із зором від моніторів, поганий ергономічний дизайн комп’ютерних робочих станцій. Інші фактори, які можуть відігравати певну роль, – погана якість повітря в приміщеннях, стрес на робочому місці або в середовищі проживання.

Регулювання електромагнітного випромінювання в Україні

Всесвітня організація охорони здоров’я у 2006 році видало «Типове положення щодо захисту електромагнітних полів», у якому висуває рекомендації призначити відповідальними за регулювання електромагнітного випромінювання осіб, що відповідають за область конкретного використання тих чи інших джерел електромагнітного випромінювання. Зокрема, Міністр охорони здоров’я – у медицині, Міністр зв’язку – у телекомунікаціях і радіомовленні, Міністр торгівлі та промисловості – за промислові джерела ЕМП тощо.

Наразі в Україні вплив електромагнітного випромінювання регулюється Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», прийнятим у 1994 році Верховною Радою України.

У статті 14 Закону України «Про захист прав споживачів», вказано, що «споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров’я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну». Законодавчо також регламентується маркування споживчої нехарчової продукції, що має на меті убезпечити користувача від можливих ризиків за умов правильного зберігання та експлуатації цього товару.

Міністерство охорони здоров’я України затверджує норми радіаційної безпеки та допустимі рівні впливу на людину інших фізичних факторів та методику розрахунку розподілу рівнів електромагнітного поля.

Згідно з Наказом №239 Міністерства охорони здоров’я «Про затвердження державних санітарних правил та норм», «до джерел електромагнітного випромінювання в населених пунктах належать радіо-, телевізійні і радіолокаційні станції різного призначення, що працюють в смузі радіочастот, а також мережа ліній електропередачі, яка складається з повітряних високовольтних ліній електропередачі та електричних підстанцій. До складу підстанцій можуть входити розподільні пристрої, перетворювачі електроенергії, трансформатори, випрямлячі та інші пристрої і споруди».

Санітарні норми і правила регламентують умови експлуатації і розміщення джерел випромінювання у житлових забудовах та біля них, тим самим забезпечуючи охорону здоров’я населення від впливу електромагнітних полів, що виникають у навколишньому середовищі.

У розділі 1, пункті 1.6, підпунктах 1.6.4 та 1.6.5 Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань вказано, що «власник радіотехнічного об’єкту забезпечує дотримання гранично допустимих рівнів електромагнітних полів. Вимірювання рівнів електромагнітних полів проводяться суб’єктами господарювання, акредитованими на право ведення таких видів діяльності. Встановлення фактів дотримання гранично допустимих рівнів електромагнітних полів проводиться підприємствами, установами, закладами, що уповноважені центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я (Міністерством охорони здоров’я України)».

На робочих місцях нормування здійснюється:

• електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону – відповідно до ГОСТ 12.1.006184 «Електромагнітні поля радіочастот. Припустимі рівні на робочих місцях і вимоги до впровадження контролю», ДСН 239196 «Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань» і ДСанПіН 3.3.6.09612002 «Державні санітарні норми та правила під час роботи з джерелами електромагнітних полів»;
• інфрачервоного випромінювання – відповідно до санітарних норм ДСН 3.3.6.042199, ГОСТ 12.4.123183;
• ультрафіолетового випромінювання – відповідно до санітарних норм СН 4557188 (ДНАОП 0.0313.17188).

За Наказом Держстандарту України № 121 від 25.05.1994 року було створено технічний комітет зі стандартизації «Стандартизація електропобутових машин та приладів». Стандарти, розроблені комітетом, регулюють побутову безпеку, рівень електромагнітного випромінювання та шумового забруднення від побутових електричних машин та приладів, безпеку використання ручних електроінструментів, водонагрівального обладнання, побутових електричних приладів, електричних кухонних плит, печей, мікрохвильових печей, надплитних повітроочищувачів, холодильників; посудомийних машин, приладів для прибирання тощо.

На завершення

Електромагнітне випромінювання супроводжує все наше життя, ба більше – ми залежні від нього. У побуті ми переважно маємо справу з неіонізуючим випромінюванням, яке не завдає шкоди здоров’ю і, зокрема, не призводить до онкологічних захворювань, що підтверджено висновками Всесвітньої організації охорони здоров’я, Управлінням з продовольства і медикаментів США, Управлінням з радіаційної безпеки Швеції, Австралійським агентством з радіаційного захисту та ядерної безпеки та ін. Проте людям, які використовують кардіостимулятори чи інші імплантовані медичні пристрої, слід бути обережними з використанням мобільних телефонів та інших гаджетів і тримати їх на відстані, більшій за 15 см. Зрештою, нікому не завадить дотримуватись простих рекомендацій: уважно читати інструкцію про експлуатацію до початку користування, зберігати певну дистанцію до приладу, скорочувати тривалість користування ним, та дотримуватися правил безпеки використання приладів за призначенням.

Редакція вебсайту Uatom.org