Боротьба за безпеку: 36 років після Чорнобильської катастрофи

Внаслідок вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа у світовій історії атомної енергетики. 36 років тому радіоактивна хмара, що поширилася не лише територіями України, Білорусі та росії, але й більшістю європейських країн, серед яких Швеція, Фінляндія, Австрія, Норвегія, Болгарія, Швейцарія, Греція, Словенія, Італія та Молдова, була забруднена радіоактивним Цезієм-137.  

У ліквідації наслідків катастрофи брало участь понад 600 тисяч осіб, до вирішення проблем радіаційного забруднення у світі долучилися представники 25 країн світу у рамках реалізації Міжнародного чорнобильського проєкту. Продовженням Чорнобильської програми ООН стала Чорнобильська програма відродження та розвитку, заснована у 2002 році з метою подолання довготривалих наслідків Чорнобильської катастрофи та надання допомоги людям, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС. Основним етапом перетворення зруйнованого четвертого енергоблока на екологічно безпечну систему стало розпочате у 2010 році будівництво Нового безпечного конфайнмента, завдяки чому, за інформацією ДСП «Чорнобильська АЕС», в десять разів було зменшено радіаційний рівень поблизу четвертого енергоблока. Як бачимо, минуло 36 років після вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС, проте весь цей час триває боротьба задля забезпечення радіаційної безпеки у всьому світі.  

Прагнення України та світу до убезпечення людства було знехтувано російськими окупантами-мародерами та невігласами. 24 лютого усі об’єкти Чорнобильської АЕС узяті під контроль російськими збройними угрупованнями, а працівники потрапили у заручники. Впродовж 36 днів військові рф окопувалися в Рудому лісі, де будували фортифікаційні укріплення, проживали там, палили вогонь, спали та вдихали радіоактивний пил. Рівень радіації, який вони могли отримати, перевищував допустимі межі у 50 разів. Їх активність, а також постійний рух танків та важкої техніки, могли спричинити зміни в радіаційному фоні. 

У той час, коли вся світова спільнота атомників говорить про «культуру безпеки» – поняття, сформоване Консультативним комітетом з ядерної безпеки після аварії на Чорнобильській АЕС, російські окупанти вдаються до ядерного тероризму та створюють нові загрози для ядерної безпеки світу.  

Розграбування Чорнобильської АЕС – пограбування світу  

Для подолання наслідків Чорнобильської катастрофи долучалися «кошти міжнародних і національних фінансових інститутів інших країн, таких як Світовий банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку, Фонд «Know how» уряду Великобританії, а також компаній та організацій, які мають досвід та технології для надання Україні допомоги» – Національна доповідь України «20 років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє». У 1997 році був створений Чорнобильський фонд «Укриття», вкладниками якого були 45 країн світу, а загальна сума інвестицій склала понад 2,1 мільярди євро.  

Світова спільнота не лише сприяла подоланню наслідків Чорнобильської катастрофи, але й вбачала в промисловому майданчику ЧАЕС – платформу для проведення міжнародних досліджень та посилення наукової співпраці. Новим етапом міжнародної підтримки України для подальшої співпраці на майданчику Чорнобильської АЕС стало створення Європейським банком реконструкції та розвитку у 2020 році Рахунку міжнародного співробітництва для Чорнобиля. 

У рамках міжнародної співпраці з ДСП «Екоцентр» було проведено модернізацію та створення автоматизованих систем радіаційного контролю, зокрема комплексної системи радіаційного моніторингу та раннього попередження; отримано та введено в експлуатацію сучасне обладнання для визначення повного спектру гамма-випромінюючих радіонуклідів в об’єктах моніторингу навколишнього середовища Зони відчуження. Крім того, у ЧЗВ в ДСП «Екоцентр» через Інструмент співробітництва у сфері ядерної безпеки ЄС у 2015 році було створено Центральну аналітичну лабораторію, призначену для визначення характеристик радіоактивних відходів. 

У ході повномасштабного вторгнення росії в Україну та захоплення Чорнобильської АЕС російськими військовими, окупанти не просто займалися розграбуванням державного та особистого майна працівників у будівлях підприємств, але й знищували будівлі, руйнували лабораторії. Зокрема, за даними Державного агентства з управління зоною відчуження, повністю розбиті та розграбовані офісні та побутові приміщення. Розграбовано та знищено Центральну аналітичну лабораторію, вартість якої оцінювалася у 6 млн євро. Пограбовано ДСП «Екоцентр», пошкоджено систему фізичного захисту КВ «Вектор». Також розграбовано та зруйновано офіси та лабораторію Інституту проблем безпеки АЕС, де було розбито лабораторне обладнання та вимірювальні пристрої й вивезено комп’ютери, оргтехніку. Розграбованими були і гаражі з автомобільною технікою, яка використовувалась для доставки науковців на об’єкти досліджень. 

Впродовж свого перебування на Чорнобильській АЕС та в зоні відчуження російські окупанти-мародери знищували все обладнання та устаткування, призначене для забезпечення ядерної та радіаційної безпеки не лише в Україні, але й у світі. Проте найбільшою втратою для світової спільноти є дані, напрацьовані науковцями за десятки років роботи у ЧЗВ. 

Загрози для ЧАЕС – небезпека для всього світу 

Іншими причинами для занепокоєння станом ядерної та радіаційної безпеки після вторгнення російських військовими є зафіксовані випадки проникнення у сховище джерел іонізуючого випромінювання, де зберігалися зразки радіоактивних розчинів та калібрувальні джерела. Було викрадено та пошкоджено 133 джерела сумарною активністю 7 млн бекерелів. Для порівняння це 700 кг радіоактивних відходів з бета- та гамма-випромінюванням. Крім того, джерела іонізуючого випромінювання, а також зразки паливовмісних матеріалів з об’єкту «Укриття», було викрадено з лабораторій Інституту проблем безпеки АЕС. Місцезнаходження викрадених джерел іонізуючого випромінювання та зразків паливовмісних матеріалів нині не відоме. 

Награбоване, вивезене з Чорнобильської АЕС та території зони відчуження, має підвищений радіаційний фон. За інформацією Державного агентства з управління зоною відчуження, перші випадки вивезення було зафіксовано, починаючи з 16 березня, що підтвердило наявність автомобіля ДСП «Північна Пуща» біля Гомеля у колоні рашистської техніки.  

Вивезення джерел іонізуючого випромінювання та відсутність фізичного захисту цих предметів, неконтрольоване поводження з ними може призвести до радіоактивного забруднення Білорусі, росії та інших країн, до яких вони були вивезені. Якщо ж вони були викинуті та покинуті серед поля, лісу або ж у водойми, то через повітря, ґрунт та підземні води радіаційне зараження може пошириться не лише територією України, але й росії та всієї Європи.  

Через 36 років після найбільшої техногенної катастрофи у світі – вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС – увесь світ знову повернувся до питань ядерної НЕбезпеки. Через 36 років внаслідок російського вторгнення знову постали питання радіаційного зараження та забруднення територій. Через 36 років знову гострою стала боротьба за ядерну та радіаційну безпеку. 

Редакція вебсайту uatom.org