Аварійне реагування та цивільний захист

Безпека ядерних установок, об’єктів поводження з радіоактивними відходами та джерел іонізуючого випромінювання забезпечується проєктними рішеннями, багаторівневою системою захисту і експлуатаційними процедурами.

Створення законодавчих і регулюючих вимог безпеки та механізмів їх контролю, системи підготовки кадрів, перевірки знань та підтримки компетенцій, запровадження дозвільного принципу використання ядерної енергії в мирних цілях і філософії культури безпеки на всіх рівнях спрямовані, насамперед, на запобігання виникненню аварійних ситуацій у сфері використання ядерної енергії. При цьому, незважаючи на дуже низьку ймовірність виникнення  аварійних ситуацій, готовність до реагування залишається одним із основоположних принципів безпеки використання ядерної енергії.

Захист населення від надзвичайних ситуацій є функцію держави. Ліцензіат, роботодавець, регулюючий орган, органи державного управління повинні завчасно розробити заходи щодо забезпечення готовності і реагування в разі ядерної або радіаційної аварійної ситуації на місці подій, та, в разі потреби, на місцевому, регіональному, національному і міжнародному рівнях для того, щоб у передбачуваних випадках радіаційні ризики були незначними, а для важкопрогнозованих подій негативні наслідки були мінімізовані своєчасним реагуванням.

Не всі типи аварійних ситуацій супроводжуються викидами радіоактивних речовин, що можуть спричинити шкоду здоров’ю людей та довкіллю. У проєктах ядерних установок визначаються вихідні події, кінцеві стани та передбачені системи безпеки з обмеження радіаційних наслідків для передбачуваних аварійних подій. Найбільш небезпечні наслідки для людини і довкілля можуть мати непередбачені проєктом події, що супроводжуються втратою контролю за активною зоною ядерного реактора, ядерної ланцюговою реакцією або джерелом випромінювання. Саме для уникнення умов реалізації таких малоймовірних подій та їх шкідливих наслідків плануються і вживаються заходи по запобіганню відмовам, позаштатними ситуаціям і порушенням в системах безпеки, які могли б привести до втрати контролю.

Три найбільші аварії, що трапились на ядерних енергетичних установках (Трі-Майл-Айленд, США 1979; Чорнобиль, СРСР 1986; Фукусіма, Японія 2011), стали результатом збігу обставин та поєднання декількох факторів внутрішнього і зовнішнього впливу. Вони не лише призвели до масштабних проблем у сферах охорони здоров’я, довкілля, довгострокових потреб у психологічному, соціальному та економічному відновленні, але й стали поштовхом для перегляду вимог безпеки, побудови більш надійних систем безпеки, процедур ефективного реагування, включно із питанням інформування населення та підтримки його довіри.

Одним з інструментів для інформування населення та ЗМІ про результати  оцінки впливу подій на безпеку є Міжнародна шкала ядерних та радіологічних подій – INES.  

Події рівня 4—7 за шкалою INES є аваріями, які завдають впливу і потребують заходів реагування за межами майданчиків установок. Події рівня 1—3 класифікуються як інциденти або аномальні ситуації, які мають вплив на безпеку. Класифікація  події на рівні «0» означає, що вплив такої події не безпеку не є суттєвим.

Дивіться детальніше в керівництві користувача на сайті МАГАТЕ.

За останні 20 років у роботі АЕС України не було виявлено порушень, вищих за рівень 1 («аномальна ситуація») за шкалою INES.

Концепція глибокоешелонованого захисту, що покладена в основу проєктів сучасних реакторних установок, є сукупністю послідовних фізичних бар’єрів на шляху поширення радіоактивних речовин та іонізуючого випромінювання і спрямована на недопущення відхилення від нормальних умов експлуатації, запобігання аваріям і обмеження їх наслідків.

Якщо хоча б один із чотирьох захисних бар’єрів залишається цілим — досягається мета запобігання викиду радіоактивності в навколишнє середовище. Якщо, незважаючи на всі запобіжні та протиаварійні заходи, викиду уникнути не вдається, вводяться в дію аварійні плани. Їх мета – пом’якшити наслідки аварійної ситуації та організувати захист населення і територій за межами майданчиків ядерних установок.

Для планування заходів реагування  виділяють такі класи радіаційних аварій:

  • аварія промислова — радіаційна аварія, наслідки якої не поширюються за межі установки і території виробничих приміщень об’єкта, при цьому аварійного опромінення може зазнати лише персонал;
  • аварія на майданчику — радіаційна аварія, наслідки якої обмежуються територією промислового майданчика об’єкта, однак потребують приведення у стан аварійної готовності сил та засобів зовнішніх організацій і проведення посиленого радіаційного моніторингу;
  • аварія комунальна (загальна) — радіаційна аварія, наслідки якої виходять за межі промислового майданчику і можуть поширюватись на території, де проживає населення та створювати ризики додаткового до природного зовнішнього та внутрішнього опромінення.

Ядерні установки відповідають основним критеріям ядерної безпеки, якщо ймовірність виникнення аварійних ситуацій, які можуть потребувати невідкладних заходів захисту населення за межами санітарно-захисних зон ядерних установок (СЗЗ ЯУ) становить  приблизно 1 випадок зі 100000 (або 1х10-6 ) на рік.

Як запобіжний захід діють обмеження на використання земель у межах СЗЗ ЯУ (в радіусі 2.5 — 3 км) і заборона на постійне проживання населення та розміщення соціальних об’єктів, інших підприємств, не пов’язаних із діяльністю ядерних установок.

 

Система цивільного захисту в Україні

Відповідно до Кодексу цивільного захисту України, Єдина державна система цивільного захисту (ЄДСЦЗ) — це сукупність органів управління, сил і засобів центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих органів рад, підприємств, установ та організацій, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту.

Координаційні органи — державна, регіональні, місцеві комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, комісії з питань надзвичайних ситуацій підприємств, установ, організацій, державна, регіональні, місцеві та об’єктові спеціальні комісії, що утворюються для координації діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади.

Пам’ятна табличка про аварію на АЕС Трі-Майл-Айленд, США. Фото: reuters

Складовими ЄДСЦЗ є функціональні підсистеми, що створюються центральними органами виконавчої влади у відповідних сферах діяльності, та територіальні підсистеми, що утворюються і діють в межах  адміністративно-територіальних одиниць.

Функціональна підсистема ядерної та радіаційної безпеки створена Держатомрегулюванням із метою захисту персоналу, населення і територій від шкідливого впливу іонізуючого випромінювання шляхом запобігання ядерним та радіаційним аваріям на об’єктах використання ядерної енергії та при перевезенні радіоактивних матеріалів, забезпечення оперативного реагування у разі виникнення аварійних ситуацій, оповіщення та подальшого інформування заінтересованих органів державної влади, населення (через засоби масової інформації), Центру з інцидентів та аварійних ситуацій МАГАТЕ, компетентних органів інших країн в рамках міжнародних договорів, у разі транскордонного перенесення радіоактивних речовин.

До складу функціональної підсистеми ядерної та радіаційної безпеки входять Державна інспекція ядерного регулювання України, органи управління та сили цивільного захисту суб’єктів господарювання, що належать до сфери її управління, та суб’єктів діяльності у сфері використання ядерної енергії.  Згідно із законом, саме ліцензіат (експлуатуюча організація)  після отримання відповідного дозволу Держатомрегулювання, несе всю повноту відповідальності за радіаційний і фізичний захист та безпеку ядерної установки, об’єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, чи іншого джерела іонізуючого випромінювання.

Положення про функціональну підсистему ядерної та радіаційної безпеки за посиланням.

Незважаючи на дуже малу ймовірність виникнення комунальних/загальних аварій із викидом радіоактивних речовин, об’єктовими аварійними планами АЕС та інших ядерних установок передбачені такі заходи аварійного реагування в рамках Єдиної державної системи цивільного захисту населення, а саме:

  • негайне оповіщення диспетчерських служб та органу державного реагування про порушення у роботі АЕС,
  • оперативна оцінка та прогноз ситуації як основи для видачі рекомендацій місцевим органам влади для прийняття рішень щодо запровадження невідкладних заходів радіаційного захисту населення (укриття, йодної профілактики, евакуації, обмеження споживання місцевих продуктів харчування та води з відкритих водойм);
  • проведення посиленого радіаційного моніторингу в санітарно-захисній зоні та зоні спостереження ядерних установок.

Система аварійної готовності та реагування ДП «НАЕК «Енергоатом» (САР ДП «НАЕК «Енергоатом») є складовою функціональної підсистеми «Безпека електроенергетичного та ядерно-промислового комплексів» ЄДСЦЗ, що створюється Міністерством енергетики України, як органом управління.

У разі оголошення АЕС комунальної/загальної аварії в дію негайно вводяться:

  • аварійний план АЕС;
  • аварійний план Дирекції «ДП «НАЕК «Енергоатом»;
  • плани реагування місцевих та регіональних територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту, територія яких належить до зони спостереження АЕС;
  • плани реагування інших функціональних підсистем ЄДСЦЗ;
  • та План реагування на надзвичайні ситуації державного рівня, що передбачає утворення міжвідомчого штабу, який аналізує ситуацію та визначає дії щодо подальшого аварійного реагування на державному рівні і ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Джерело: НАЕК «Енергоатом»

Дієвість та узгодженість аварійних планів перевіряється в ході протиаварійних тренувань і під час планових щорічних комплексних перевірок стану готовності до реагування та забезпечення протиаварійних заходів в умовах загрози або виникнення радіаційних і ядерних аварій, інших надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Безпосередньо ліквідацією наслідків радіаційних аварій займаються аварійні групи і бригади, які мають відповідну підготовку та пройшли навчання щодо дій за призначенням в аварійних умовах. На всіх АЕС створений і підтримуються в стані готовності аварійні комплекти контрольно-вимірювальних приладів і устаткування, засобів індивідуального захисту, засобів дезактивації та санітарної обробки, інструментів і приладдя, спеціальної техніки, транспортних засобів та інших аварійно-технічних засобів для екстреного використання аварійними групами і бригадами у разі виникнення аварійної ситуації.

У структурі НАЕК «Енергоатом» діє  відокремлений підрозділ «Аварійно-технічний центр» (ВП АТЦ). Основними завданнями ВП АТЦ є забезпечення постійної готовності до швидких і ефективних дій у разі виникнення радіаційних аварій на АЕС та під час перевезення радіаційно-небезпечних вантажів з урахуванням міжнародних зобов’язань України та вимог безпеки МАГАТЕ, а також виконання спеціальних інженерних робіт, у т.ч. із використанням робототехніки  на об’єктах атомної енергетики.

Функції і завдання органу державного регулювання, інших центральних органів виконавчої влади, що залучаються до ліквідації наслідків надзвичайної ситуації державного рівня, визначено «Планом реагування на надзвичайні ситуації державного рівня», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 223 (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 06.11.2019 № 916)

Отже, у випадку виникнення аварійної ситуації, АЕС оповіщає та в подальшому інформує функціональні й територіальні підсистеми ЄДСЦЗ, класифікує аварійну подію, оцінює радіаційну ситуацію, прогнозує розвиток та динаміку змін радіаційного стану. На перших етапах реагування саме оператор ядерної установки виступає основним і єдиними джерелом первинної інформації. Рішення про запровадження заходів радіаційного захисту населення на підставі отриманої від оператора інформації про стан ядерної установки та прогнозної оцінки, приймають місцеві органи виконавчої влади (ОВВ).

Основними цілями аварійного реагування є відновлення контролю над ситуацією та пом’якшення її наслідків, порятунок життя людей, запобігання або зведення до мінімуму радіобіологічних наслідків.

 

Оповіщення та інформування населення

Одним з суттєвих факторів впливу на здоров’я є невиправдана стурбованість, коли люди вважають що вони або їх близькі зазнали шкідливого впливу опромінення. Тому пріоритетна увага має бути приділена поширенню своєчасної, достовірної й корисної для населення інформації через джерела інформації, які користуються довірою. Люди на дальших відстанях іноді більше хвилюються й зазнають стресу внаслідок невизначеності, ніж ті, хто перебуває поряд із місцем подій. 

На атомних електростанціях функціонують спеціальні системи оповіщення, які охоплюють території промислового майданчика, санітарно-захисної зони та зони спостереження АЕС у радіусі 30 км (ч. 2, ст. 53 Кодексу цивільного захисту України; п. п. 12 і 13 постанови КМУ від 27.12.2017 № 733 «Про затвердження Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій і зв’язку у сфері цивільного захисту»).

Оповіщення населення у зонах спостереження атомної електростанції та зонах можливого поширення радіаційного забруднення внаслідок виникнення надзвичайної ситуації на станції здійснюється оперативно-черговими службами місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які, в свою чергу, отримують первинне повідомлення  від начальника зміни та/або генерального директора АЕС.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування водночас є органами управління територіальної підсистеми ЄДСЦЗ. Їх обов’язком є завчасне надання населенню інформації про потенційну можливість виникнення ядерної або радіаційної аварійної ситуації на певних територіях, характер небезпек, порядок попередження та оповіщення і про заходи, які слід ужити, у разі виникнення таких аварійних ситуацій.

У разі виникнення аварійної ситуації органи управління територіальними підсистемами ЄДСЦЗ інформують населення про радіаційну ситуацію, її зміни та ухвалюють рішення про потребу укриття, йодної профілактики, евакуації, обмеження споживання  продуктів сільськогосподарського виробництва в зоні аварійного впливу, організують їх реалізацію у встановленому порядку.

Рішення про запровадження невідкладних та довгострокових контрзаходів для захисту громадського здоров’я потрібно приймати якнайшвидше у двох основних фазах реагування:

  • «гострої» фази, коли йдеться про невідкладні заходи відразу після оголошення та первинної класифікації аварійної події, а умови на об’єкті ще не повністю контрольовані, однак затримки з прийняттям рішень суттєво впливають на ефективність і користь запроповаджених дій.
  • «фази стабілізації», після того, як ядерну установку повернуто у контрольований стан, припинено викид або відвернуто загрозу його виникнення, коли необхідно вжити довгострокових заходів для подолання наслідків аварії.

Під час «гострої» фази знизити ризик радіоактивного опромінення можно шляхом дотримання таких рекомендацій:

  • тимчасового укриття всередині будівель;
  • самоевакуації, особливо дітей, вагітних та годувальниць;
  • прийняття препаратів стабільного йоду (лише в разі оголошення відповідних рекомендацій органів влади);
  • застосування засобів індивідувального захисту органів дихання (респіратори, ватно-марлеві пов’язки, протипилові тканинні маски тощо)
  • дотримання санітарно-гігієнічних правил.         

Сигналом оперативного оповіщення населення про ядерну або радіологічну аварію на АЕС є сигнал «УВАГА ВСІМ», поданий у формі сирени, яка завиває, переривчастих гудків підприємств або сигналів транспортних засобів. Цей сигнал є попередженням про те, що сталася надзвичайна ситуація і незабаром буде передаватися важлива інформація про неї та про порядок дій населення. Трансляція відбувається протягом 5 хвилин після звукових сигналів. Почувши сигнал «УВАГА ВСІМ», потрібно:

1) у приміщенні:

  • увімкнути телевізор, радіоприймач, смартфон або інший пристрій, який дає змогу приймати подальші повідомлення;
  • вислухати інформацію про ситуацію та рекомендації щодо дій у надзвичайній ситуації;
  • зачинити вікна й відійти від них якомога далі;
  • перекрити газо- і водопостачання;
  • зібрати запас необхідних речей, медикаментів, харчів і питної води (на випадок евакуації), покласти важливі документи у захисний пакет;
  • прослухати інформацію і дотримуватись рекомендацій щодо подальшого порядку дій.

2) на вулиці:

  • якщо не має під рукою гаджетів, якомога швидше дістатися найближчої установи чи закладу, де є телебачення, радіо чи інші засоби передачі інформації;
  • дотримуватися рекомендацій порядку дій як у п.1.

В усіх випадках необхідно діяти швидко, зберігати спокій, не піддаватися паніці, надавати допомогу людям з інвалідністю, дітям і людям літнього віку.

Крім АЕС, специфічні ризики становлять непередбачувані події, які можуть виникати у будь-якому місці в будь-який час із джерелами іонізуючого випромінювання, що знаходяться поза регулюючим контролем, були втрачені, викрадені або ніколи не перебували під контролем чи втратили керованість (наприклад, супутники, інші космічні апарати).

Радіаційні аварії можуть потенційно виникнути там, де використовуються, зберігаються або перевозяться радіаційні матеріали. Однак вплив таких аварій обмежуються обладнанням, будівлями та майданчиками, на яких здійснюється діяльність, і не несе загрози населенню.

 

Що робити у разі аварії на АЕС 

Небезпеки для населення від аварій на ядерних установках можуть виникати лише внаслідок значного викиду у навколишнє середовище радіоактивних речовин. Тому ключовою метою управління аварійними ситуаціями є запобігання викиду значної кількості радіоактивності шляхом реалізації концепції багатобар’єрного захисту. Якщо хоча б один з чотирьох бар’єрів залишається непошкодженим – ціль запобігання викиду досягається. На останньому, п’ятому рівні, вводяться в дію аварійні плани з метою пом’якшення наслідків аварійних ситуацій.

Залежно від характеру аварійної ситуації викид радіоактивних матеріалів може бути короткостроковим або тривалим (із перервами) від кількох годин до тижня й більше.

Доза опромінення людини формується такими основними шляхами:

  • зовнішнього гамма-випромінювання від радіоактивної хмари;
  • зовнішнього гамма-випромінювання від радіоактивного матеріалу, що випадає із повітря на ґрунт;
  • зовнішнього бета- та гама-випромінювання внаслідок радіоактивного забруднення будівель, рослинності, одягу, шкіри;
  • внутрішнього опромінення від вдихання радіоактивних речовин з повітрям;
  • внутрішнього опромінення від потрапляння радіоактивних речовин при споживанні забруднених радіонуклідами води та продуктів харчування.

Зовнішнього та внутрішнього опромінення можна уникнути  або зменшити дози опромінення шляхом запровадження термінових захисних заходів: укриття, евакуації та блокування щитоподібної залози препаратами стабільного йоду, а також обмеженням споживання забруднених місцевих продуктів та води із відкритих водойм.

В усіх випадках слід виконувати рекомендації компетентних органів, слідкувати за їх повідомленнями через Інтернет, телебачення, радіо. Особливо слід зважати на відстань до місця аварії і час свого перебування поряд із місцем; потужність дози гамма-випромінювання в місці перебування за показами власного дозиметра або моніторингових мереж. Ці дані, а також базові знання про біологічну дію радіації та оцінки авторитетних експертів дозволять оцінити, наскільки безпечне ваше становище.

 

Основні заходи радіаційного захисту населення

Згідно із сучасними дослідженнями, міжнародними стандартами та методами аварійної готовності і реагування, важка аварія, що супроводжується пошкодженням ядерного палива, може потребувати таких термінових захисних дій, як евакуація та укриття. Ці дії поєднуються з прийомом препаратів стабільного йоду. Термінові захисні дії доповнюються довгостроковими, такими як контроль продуктів харчування та води, переміщення людей із районів, де потужність дози внаслідок випадінь  радіоактивності може призводити до додаткового опромінення протягом тижнів і місяців; дезактивація території для зниження рівня радіоактивного забруднення.

Методологія загальноєвропейського підходу визначає такі мінімальні зони і відстані планування захисних дій:

  • евакуація повинна бути підготовлена в радіусі до 5 км навколо АЕС, а укриття та блокування щитовидної залози — до 20 км;
  • має бути визначена загальна стратегія, яка забезпечить можливість розширення зони евакуації до 20 км, а укриття та блокування щитовидної залози — до 100 км;
  • радіаційний аварійний моніторинг та контроль продуктів харчування слід планувати на відстанях не менше 100 км з можливістю продовження зон розширеного планування до 300 км;

Йодна профілактика

Йодна профілактика (йодна блокада)це блокування щитоподібної залози людини, яке полягає в невідкладному введенні в організм людини препарату зі стабільним йодом з метою запобігання або зменшення поглинання радіоактивних ізотопів йоду щитоподібною залозою у разі виникнення радіаційної аварії.

Для аварійних ситуацій на ядерних установках опромінення персоналу і населення радіоактивним йодом буде домінуючим фактором в перші години аварії.

Йодну профілактику слід застосовувати виключно у разі ядерної аварії з розгерметизацією ядерного палива, що супроводжується викидами в довкілля ізотопів йоду-131 і цезію-137. Сенс цього заходу полягає в тому, щоб в організмі не було нестачі йоду, який інакше може бути заповнений його радіоактивним ізотопом, який надходить в організм через органи дихання.

Для інших видів радіаційних аварій йодна профілактика не актуальна і не захищає від опромінення іншими радіонуклідами.

Максимального захисного ефекту (зниження дози опромінення щитоподібної залози в 100 разів) можна досягти, якщо вжити препарати йоду до надходження до організму радіоактивного йоду або одночасно з ним.

Препарати для йодної профілактики: йодид калію (в таблетках); йодат калію, за їх відсутності – водно-спиртовий розчин йоду.

Згідно із законодавством України, йодна  профілактика застосовується у разі, якщо очікувана поглинута доза опромінення щитовидної залози від накопиченого в ній радіоактивного йоду може перевищити 50 мілігрей* для дітей або 200 мілігрей для дорослих згідно з установленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я регламентами.

Рекомендовані ВООЗ дози стабільного йоду для одноразового застосування

Вікова група

Маса йоду, мг

Маса йодистого калію (Kl)

Маса йодату калію (KlO3)

Частка 100-міліграмоої таблетки

Частка 50-міліграмоої таблетки

Дорослі й підлітки (старші 12 років)

100

130

170

1

2

Діти (3—12 років)

 

50

65

85

½

1

Немовлята (1 місяць — 3 роки)

25

32

42

¼

 

½

Новонароджені (до 1 місяця)

12,5

16

21

1/8

¼

Джерело: Iodine thyroid blocking. Guidelines for use in planning for and responding to radiological and nuclear emergencies. World Health Organization, 2017

Для населення, яке проживає в радіусі до 10 км навколо АЕС, місцеві органи виконавчої влади розподіляють препарати йодиду калію заздалегідь у розмірі добової потреби. Решта запасів препаратів зберігаються в аптеках, дитячих садках та закладах освіти, медичних закладах, військових частинах, установах виконання покарань та інших місцях, визначених органами влади.

Порядок отримання препаратів доводять до населення під час оповіщення про радіаційну аварію. Це може бути розповсюдження спеціальними бригадами в пунктах видачі, доставка до помешкань, безкоштовна видача в аптеках тощо. Перший прийом йодиду калію слід здійснити відразу після отримання повідомлення про викид радіоактивних речовин та відповідних розпоряджень органів влади, бажано до надходження радіоактивного викиду або впродовж перших шести годин після поглинання радіоактивних ізотопів йоду щитоподібною залозою.

«Порядок здійснення невідкладних заходів йодної профілактики серед населення України у разі виникнення радіаційної аварії», затверджений наказом Держатомрегулювання України від 8 листопада 2011.  Регламент щодо проведення йодної профілактики у разі виникнення радіаційної аварії затверджений наказом МОЗ № 408 від 09.03.2021.

Укриття

Укриття може бути реалізоване швидше за евакуацію і не потребує ресурсів, крім своєчасного оповіщення та оголошення рекомендацій. Цей захід найбільш ефективний протягом кількох годин під час викиду, однак втрачає ефективність через одну-дві доби.

Згідно із законом «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» заходи з укриття людей застосовуються, якщо протягом перших двох тижнів після аварії очікувана сукупна ефективна доза опромінення може перевищити 5 мЗв.

Основі типи спеціально обладнаних захисних споруд: сховища — герметичні споруди, які захищають від наслідків багатьох стихійних лих, аварій і катастроф, протирадіаційні укриття, які мають дещо менші захисні властивості, ніж герметичні сховища, і споруди подвійного призначення — наземні або підземні споруди, які можуть використовуватися і за основним функціональним призначенням і для захисту населення від надзвичайних ситуацій. До захисної споруди потрібно прибути, маючи при собі засоби індивідуального захисту, запас харчів на дві доби в поліетиленовій упаковці та речі першої необхідності.

Інтерактивні карти розміщення захисних споруд цивільного захисту в населених пунктах та на територіях адміністративних одиниць доступні на офіційних сайтах Головних управлінь ДСНС та місцевих органів виконавчої влади.

                                                                                   

Якщо немає можливості укритися в спеціально обладнаній захисній споруді, варто залишатись в будівлі за місцем проживання, роботи або тимчасового перебування на час проходження радіоактивної «хмари», беручи до уваги, що дерев’яні стіни можуть зменшувати потужність гамма-випромінювання в два рази, цегляні — в 10 разів, підвали з бетонним перекриттям – у 40-100 разів. При цьому необхідно слідкувати за офіційними повідомленнями та порадами щодо подальших дій.

Евакуація

Законом України визначено, що тимчасова евакуація людей здійснюється у разі, якщо протягом перших двох тижнів після аварії ефективна доза опромінення може досягти рівня 50 мЗв. Своєчасно і організовано проведена евакуація є ефективним заходом захисту, однак вона порушує звичайні умови життя, не завжди є найкращим варіантом захисних дій і застосовується як виключний захід.

Населення оповіщають про час та порядок евакуації органи управління територіальної підсистеми ЄДСЦЗ. В умовах радіоактивного забруднення місцевості транспорт подають прямо до входів у захисні споруди й будинки, а посадку людей проводять якомога швидше. Під час руху колони проводять дозиметричний контроль.

Евакуація із забрудненої зони відбувається у два етапи. На першому етапі населення транспортом зони доставляють до межі зони забруднення. Там організовують проміжний пункт евакуації, на якому проводять реєстрацію, дозиметричний контроль та санітарну обробку людей, яких евакуюють. Після санобробки й дезактивації речей проводять повторний дозиметричний контроль і на другому етапі евакуйованих відправляють до районів призначення на «чистому» транспорті.

Евакуація дітей з Прип’яті. Фото: chornobyl.com.ua

Евакуація найбільш ефективна, якщо її можна завершити до початку викиду. Якщо викид почався і триває — вона також може бути ефективною, але слід враховувати підвищені радіаційні ризики умов її проведення під час тривалого викиду. Евакуація не рекомендується і не дасть очікуваного ефекту якщо викид закінчився до її завершення. Маршрути евакуації завжди мають враховувати напрям вітру і прогноз погоди.

Евакуація населення після аварії на Чорнобильській АЕС почалася о 14:00 наступного дня, 27 квітня 1986 року. За допомогою 1225 автобусів, 360 автомобілів і 2-х залізничних потягів протягом трьох годин з міста Прип’яті відселили 44460 осіб (частина жителів евакуювалася власним транспортом). Евакуація здійснювалася у двох напрямках: більшість людей — в Поліський район Київської області, меншу частину розмістили в Іванківському районі. Проте організатори евакуації не врахували напрям вітру, який переносив радіоактивну хмару в західному напрямку. Тому прип‘ятчани, яких евакуювали в Поліський район, отримали додаткові дози опромінення.

3 травня 1986 року була проведена евакуація 15 сіл в окрузі 10 км від ЧАЕС (близько 10 тисяч осіб), до 7 травня – ще 43 населених пункти (включаючи Чорнобиль), а до кінця року з 30-кілометрової зони відселили всього 188 населених пунктів та близько 116 тисяч чоловік (включно з Прип’яттю). Так утворилася Чорнобильська зона відчуження.

Прикладом евакуації на випередження були рішення й дії  префектури Фукусіма в Японії у 2011 році. 

 

Часті запитання 

Звідки  можна дізнатись про аварію?

  • із ЗМІ, соціальних мереж, сервісів мобільних операторів;
  • із офіційних повідомлень ДСНС, Держатомрегулювання, операторів ядерних установок на їх офіційних сайтах або заявах для ЗМІ;
  • із повідомлень місцевих органів виконавчої влади, у т. ч. умовними сигналами тривоги та гучномовцями.

 Яких заходів слід ужити для зменшення ризику?

  • якнайшвидше покинути місце події та переміститись на безпечну відстань, що рекомендована поліцією, іншими органами влади, які першими взяли на себе функцію реагування;
  • виконувати рекомендації компетентних органів країни перебування, слідкувати за повідомленнями через Інтернет, телебачення;
  • при першій можливості прийняти душ, змінити одяг, якщо подія застала вас на відкритому повітрі;
  • залишатись у дома, в офісі, іншому приміщенні, якщо рекомендовано тимчасове укриття;
  • не вживати воду з відкритих джерел та продукти харчування, крім герметично запакованих;
  • прийняти однократно препарат стабільного йоду або альтернативну рекомендовану кількість крапель спиртового розчину – лише у разі оголошення йодної профілактики!;
  • закрити вікна, вимкнути приточну вентиляцію, робити вологе прибирання до отримання повідомлення про стабілізацію ситуації або евакуацію;
  • допомагати тим, хто цього потребує, зберігати спокій і здоровий глузд;
  • отримати консультацію сімейного лікаря, якщо є сумніви або тривога.

Яким чином можна оцінити чи в безпеці ви та ваші близькі?

  • відстань перебування від місця події або час перебування поряд з місцем події;
  • потужність дози гамма-випромінювання в місці перебування за показами власного дозиметра або моніторингових мереж;
  • інформація компетентних органів та прогнозування розвитку подій;
  • експертні оцінки, яким ви довіряєте;
  • базові знання про біологічну дію радіації.

Користуйтеся перевіреною інформацією з надійних джерел!

Редакція вебсайту Uatom.org.