3H – тритій

Тритій – радіоактивний ізотоп водню (важкий водень) був відкритий у 1934 році Ернестом Резерфордом, Марком Оліфантом та Паулем Хартеком.

У природі тритій міститься у незначних кількостях й утворюється найчастіше у верхніх шарах атмосфери при зіткненні атомів азоту та космічних частинок. Однак існує й промисловий метод отримання елемента – за допомогою опромінення 6Li нейтронами в ядерних реакторах.

Де зустрічається тритій?

Тритій використовується при виготовленні дорожніх світлових знаків, на внутрішню поверхню яких наноситься люмінофор, котрий світиться завдяки бомбардуванню його бета-часточками. Тритієві знаки світяться близько 12 років (так, як це період піврозпаду тритію) і з часом  втрачають яскравість. Товщина скла та шар люмінофору повністю поглинають бета-випромінювання. При належному поводженні з тритієвими дорожніми знаками та їх безпечній утилізації – загроза опромінення відсутня.    

Крім того, тритій використовується у хімії, біології й геології для різного роду експериментів та досліджень.  Ще одне призначення – джерело живлення підсвічування в годинниках, а також наповнення невеликою кількістю тритію оригінальних брелків, що світяться.

Які ризики для здоров’я та як захистити себе від опромінення?

Загроза опромінення існує на підприємствах, де виготовляються тритієві знаки. За відсутності належної герметизації під час технологічного процесу – тритій може потрапляти в дихальні шляхи або на шкіру персоналу. 

Оскільки найбільшу небезпеку тритій представляє при потраплянні всередину організму – необхідно дуже обачно поводитися у виробничих місцях. При роботі з цим ізотопом обов’язково слід вдягати закритий одяг, використовувати хірургічні рукавички, а також вживати засоби захисту органів дихання.

Редакція веб-сайту Uatom.org